Яко апостолом единонравнии и словенских стран учителие,
Кирилле и Мефодие богомудрии, Владыку всех молите
вся языки словенския утвердити в Православии и единомыслии,
умирити мир и спасти души наша.
Тропар святим рівноапостольним Кирилу та Мефодію
Серед багатьох святих угодників Божих почесне місце займають святі просвітителі слов’янські Кирило та Мефодій. Вони дали нам письмо «кирилицю» і перевели богослужбові книги з грецької на мову, зрозумілу для всіх слов’янських народів.
Костянтин (чернече ім’я Кирило) і Мефодій – рідні брати родом з міста Солунь в Македонії. Старший з братів – Мефодій вступив на військову службу. За кмітливість і мужність імператор поставив його правителем в одному з підкорених Візантією слов’янському князівстві, де він мав нагоду вивчити слов’янську мову. Прослуживши 10 років у війську, Мефодій прийняв чернечий постриг в одному з монастирів на горі Олімп (Мала Азія).
Молодший брат – Костянтин змалку відрізнявся незвичайними здібностями. Він навчався разом із малолітнім імператором Михаїлом у найкращих учителів Константинополя, в тому числі й у Фотія, майбутнього патріарха. Молодий Костянтин осягнув усі науки свого часу, вивчив мови, читав твори отців Церкви. За різносторонні знання Костянтин отримав звання – філософа (мудрого). Після закінчення навчання патріарх висвятив його на священика і призначив завідуючим патріаршої бібліотеки, згодом вчителем філософії в вищу школу Константинополя.
Мудрість і сила віри Костянтина були настільки глибокі, що він переміг у релігійних диспутах провідника єретиків-іконоборців Ананія. Завдяки цьому імператор посилає Костянтина на диспут про Святу Трійцю з сарацинами (мусульманами), де він блискуче переміг. Згодом Костянтин пішов у монастир до свого брата, де вони безперестану молилися, читали твори святих отців і постилися.
Через деякий час до братів прибули посланці імператора Михаїла, який просив Костянтина і Мефодія відправитись до хозарів і проповідувати серед них Євангеліє. З великою радістю брати погодилися.
По дорозі вони зупинилися в місті Корсунь, де чудесним чином віднайшли мощі священномученика Климента, папи Римського. Також в Корсуні, святий Кирило знайшов Святе Євангеліє та Псалтир, писані «руськими письменами».
Прибувши до хозарів, брати самовіддано і мудро проповідували Євангеліє серед іудеїв і сарацинів. Та повертаючись в Константинополь, брати взяли з собою мощі святого Климента. Святий Кирило залишився в столиці, а святого Мефодія призначили ігуменом в монастир на горі Олімп.
Невдовзі до імператора прибули посли моравського князя Ростислава, з проханням прислати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати євангельську науку на слов’янській мові. Імператор попросив святого Костянтина взяти на себе цю місію: «Йди, філософе, до цих людей і з допомогою Святої Трійці благовісти їм вчення про Пресвяту Трійцю. Краще за тебе ніхто не може це виконати».
Костянтин погодився, але він не хотів задовольнятися однією усною проповіддю, а задумав створити слов’янську азбуку. Після старанного посту і молитви він склав азбуку (відбулося це у 863 році), і почав перекладати з грецької мови на слов’янську церковні книги, без яких неможливе богослужіння.
Перша праця святих Кирила і Мефодія по наверненню слов’ян почалася в Болгарії, потім вони відправилися до Моравії (Угорщини), де були прийняті з великими почестями. Але німецькі єпископи, що також були в цій країні, проводили богослужіння латинською мовою. Вони вважали святих Кирила і Мефодія порушниками католицького закону і подали на них скаргу в Рим. Отців викликали для врегулювання спірного питання. Розглянувши скаргу німецьких єпископів, папа не тільки дозволив проводити в Моравії богослужіння на слов’янській мові, а навіть передав привезені братами богослужбові книги в Римські храми для служіння на цій мові.
У Римі, святий Костянтин занедужав, і прийняв схиму з ім’ям Кирило. Він заповів брату Мефодію продовжувати почату справу – просвіту слов’янських народів світлом істинної віри.
Після смерті брата, святий Мефодій був висвячений на єпископа. Він повернувся у Моравію, де разом зі своїми учнями продовжував поширювати богослужіння і письменність. Переклав на слов’янську мову Старий Завіт, Номоканон (Правила святих отців) і Патерик. 
Своїм ревним служінням Богу і Церкві святий Мефодій утвердив Православну віру в Хорватії. Протягом шести років майже всі слов’янські народи почали звершувати службу слов’янською мовою. Святитель, передбачивши день своєї кончини, у 885 році відійшов до Господа. Відспівували рівноапостольного Мефодія трьома мовами – слов’янською, грецькою і латиною.
Переведені святими братами та їхніми учнями священні книги і церковна служба перейшли згодом і в нашу Церкву. І ми прославляємо Кирила і Мефодія за те, що вони дарували нам вище благо: пізнання Бога істинного, письменність і духовну освіту.