Праведність є сукупність і поєднання всього хорошого і доброго
Святитель Іоанн Златоуст
Всемилостивий Господь не залишає рід людський, печеться про нього і спасає його від зла і загибелі через Своїх обранців – угодників Божих, відкриваючи їх затвори і місця поховання.
22 липня 1994 року в Свято-Іллінському собору міста Одеси були обрітені мощі преподобного Гавриїла Афонського.
Клірики собору іноді чули в підвальному приміщенні храму незрозумілі звуки. За свідченням старих прихожан та за місцевим переданням було відомо, що під храмом спочивають мощі його будівника. З благословення митрополита Одеського й Ізмаїльського Агафангела духовенство храму вирішило обстежити можливе місце поховання, що знаходилося під хрестинним приміщенням.
Обрітення святих мощей ознаменувалося зціленням юнака, одержимого злим духом. Великими зусиллями вдалося завести його в хрестильне приміщення собору. Під час молитви він втратив свідомість. Після того, як його окропили святою водою, юнак встав і вийшов. Це виразно свідчило про те, що злий дух, який вийшов із юнака, не міг знаходитися поруч із місцем, де спочивали мощі святого.
Увечері священики й працівники храму, обстеживши стіни приміщення і розібравши перегородки, виявили в ніші труну, накриту мантією. При цьому присутні відчули ніби віяння свіжого вітру. Так були знайдені мощі старця архімандрита Гавриїла. А вже 23 жовтня 1994 року в Свято-Іллінському соборі відбулися урочистості, присвячені прославленню святого.
Народився преподобний Гавриїл у 1849 році в Київській губернії. День його народження співпав із днем вшанування Церквою пам’яті преподобного Георгія Хозевита, і тому в хрещенні дитину назвали Георгієм. Він швидко осягав церковну грамоту, любив читати Святе Письмо, духовно-повчальні книги, виявляючи при цьому світлий розум та ясну пам’ять.
Одного разу, під час важкої хвороби, він дав обітницю відвідати після одужання святі місця Київської землі, що й виконав незабаром. Відвідування лаврських святинь та інших монастирів глибоко й незабутньо його вразило. У душі благочестивого юнака зародилося бажання піти стопами преподобних отців, про яких багато чув і читав, зректися світу й присвятити життя чернечій справі.
У 1867 році послушнику Георгію випала нагода здійснює паломництво в Єрусалим та на Афон. Відкинувши все мирське, він залишається на Афоні й там присвячує себе служінню Богові. З усіх руських обителей йому найбільше припав до серця скит святого пророка Божого Іллі. У 1869 році Георгій прийняв постриг з ім’ям Гавриїл на честь архістратига Гавриїла (що означає «сила Божа»). А у 1891 році ієромонах Гавриїл був возведений у сан архімандрита.
Господу було угодно ввірити отцю Гавриїлу управління Свято-Іллінським скитом. Новий настоятель, маючи від Бога високі духовні дарування, майстерно керував життям обителі. Багато потрудився архімандрит Гавриїл для впорядкування і процвітання обителі, як внутрішнього, так і зовнішнього. Він поклав усі сили, щоб жити свято і догодити Господові, щоб розум свій і серце тримати в чистоті.
Багато піклувався преподобний Гавриїл і про паломників, що відправлялися з Вітчизни в Святу землю і на Афон. На Еллінському подвір’ї в Одесі він побудував чудовий храм у візантійському стилі.
Минали роки, і життя старця наближалося до кінця. Прибувши в Новомиколаївськ, отець Гавриїл відчув нездужання. Причастившись святих Христових Таїн, преподобний відійшов у вічне життя, туди, куди завжди були спрямовані всі його думки і побажання. Чесні останки старця були перенесені до Одеси у прекрасний трьохпрестольний храм, який він побудував, і 2 листопада були поховані в склепі подворського храму.
Сьогодні до мощей преподобного Гавриїла приходять віруючі, просячи його заступництва собі і своїм близьким. Приходять прості люди, архієреї, ієреї, ченці. Святий угодник Божий допомагає всім, хто з вірою у серці звертається до нього.