Мучеництво – плід істинного Богопізнання
Святитель Ігнатій Брянчанінов
Сьогодні, вслід за святкуванням на честь першої руської княгині-християнки Ольги, Православна Церква згадує страждання перших християнських мучеників на Русі Феодора і сина його Іоанна.
…Майбутній хреститель Русі Князь Володимир починав свій шлях переконаним язичником і спирався на варягів, спеціально приведених ним із-за моря, як військова сила. Як і слов’яни, серед яких вони жили, багато хто із заморських прибульців під впливом Візантійської Церкви приймав святе Хрещення. Тож у той час Київська Русь займала серединне місце між язичницькою Скандинавією і православною Візантією. Отже пануючими в духовному житті Києва опинялися поперемінно то цілюще віяння християнської віри, що йшло з півдня, то згубні вихори язичества, що налетіли з півночі, від Варязького моря.
Жив серед киян тоді варяг на ім’я Феодор. Він довгий час був на військовій службі у Візантії, там він і прийняв святе Хрещення. Був у Феодора син Іоанн, красивий і благочестивий хлопець, який сповідував, як і батько, християнство.
Володимир тоді ходив у похід на литовське плем’я ятвягів і отримав над ними перемогу. В ознаменування цієї перемоги київські жерці вирішили влаштувати криваве жертвопринесення.
«І сказали старці і бояри: «Кинемо жереб на отроків та дівчат, на кого ляже він, того і заріжемо в жертву богам». Жереб, кинутий язичницькими жерцями, ліг на християнина Іоанна».
Коли Феодору повідомили, що його сина «вибрали собі боги», старий воїн рішуче відповів:
«Не боги це, а дерево. Нині є, а завтра погниє. Не їдять вони, не п’ють і не говорять, а зроблені людськими руками з дерева. Бог же Єдиний, Йому служать і поклоняються греки. Він створив небо і землю, зірки і місяць, сонце і людину, і призначив їй жити на землі. А ці боги що створили? Вони самі створені. Не дам сина мого бісам».
Це був прямий виклик християнина звичаям і віруванням язичників. Озброєним натовпом язичники кинулися на Феодора, рознесли його двір, оточили будинок. Феодор, за словами літописця, «стояв на сінях з сином своїм», мужньо, зі зброєю в руках, зустрічав ворогів. Він говорив язичників: «Якщо вони боги, нехай пошлють одного з богів і візьмуть мого сина». Язичники ж у цей час підсікли стовпи, що тримали будинок. Дім повалився, і тоді увесь натовп кинувся на сповідувачів… Сталося це у 983 році.
Менш ніж через сто років після сповідницького подвигу київських варягів, в епоху преподобного Нестора, Руська Православна Церква почитала їх в сонмі святих. Остання з кривавих язичницьких жертв у Києві стала першою святою християнською жертвою. Феодор і Іоанн стали першими мучениками за святу православну віру в землі Руській. Першими «руськими громадянами небесного граду» назвав цих святих єпископ Симон, святитель Суздальський.
На місці мученицької кончини варягів святий рівноапостольний Володимир згодом спорудив Десятинну церкву Першої Пречистої Пресвятої Богородиці. Туди ж були перенесені у 1007 році мощі святої рівноапостольної Ольги.
Мощі святого мученика Іоанна знаходяться в Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври