Благовірний князь Ігор Чернігівський: із князів – у схимонахи. Чому?

На другий день жовтня звершується пам’ять однієї з найтрагічніших постатей вітчизняної історії – людини, яка стала жертвою ненависті людей і, пройшовши крізь несправедливу та жорстоку смерть, увійшла до сонму шанованих святих.

Мовиться про святого благовірного князя Ігоря Чернігівського.

Для того, щоб зрозуміти всю трагедію князя Ігоря, варто уявити Київську Русь того часу…

Прийнявши «зовні» православну віру, багато людей у душі продовжували залишатись язичниками, не бажаючи виправляти вади своєї натури. Тому-то й точились на Русі безкінечні чвари та міжусобиці, адже замість того, щоб об’єднатися навколо Євангельської Правди та інтересів держави, правителі та їхні підлеглі часто відстоювали інтереси власної кишені або владних амбіцій.

У серпні 1146 року помирає великий князь Київський Всеволод із так званого роду Ольговичів. Професійні опозиціонери та підбурювачі конфліктів – Ольговичі – за свою величезну жагу до влади здобули в народі погану славу. А Всеволод підкріпив це, будучи Київським князем, ще й тим, що дозволив своїм підлеглим фактично розграбувати столицю. Тому-то й не злюбили його кияни.

Тим не менш, коли на Київський престол, згідно із заповітом померлого Всеволода, сів його брат Ігор, кияни спочатку навіть присягнули йому на вірність. Проте клятва ця виявилась лицемірною і тривала лише кілька тижнів – уже невдовзі столичне поспільство запросило правити іншого. А коли князь Ігор вийшов на битву, аби захистити Київ від суперника, кияни зрадили князя та перейшли на інший бік.

Захопленого в полон Ігоря було кинуто в так званий «поруб» – будинок без даху та вікон. Там полонений важко захворів. На подив, Ігор виявився зовсім іншою людиною, аніж його родичі, та вирішив не боротися більше за світську владу.

Читайте також: Святий благовірний князь Ігорь Чернігівський

Єдиним проханням князя було… прийняти чернечий постриг перед смертю, що й було дозволено

Але постригшись у схиму з ім’ям Гавриїл, князь одужав. З юності любив він церковний спів і богослужіння, тому побачив в усьому волю Божу. Колишній можновладець із радістю став на шлях подвижницького життя, виконуючи всі монастирські устави та проводячи дні в пості й молитві.

Знову спрацювала сліпа людська злоба: 2 жовтня 1147 року розлютовані кияни, бажаючи помститись родичам Ігоря, увірвалися до монастиря, не зважаючи на протести митрополита, витягли князя-інока з храму та жорстоко вбили. Але вже невдовзі народ переконався, що вчинив великий гріх над невинним, адже від мощей святого Ігоря віруючі почали отримувати зцілення та благодатну допомогу.

1150 року князь Святослав Ольгович переніс їх до чернігівського Спасського собору. Прославив Бог чудотворінням й ікону Божої Матері, що була прозвана в народі «Ігоревською», біля якої перед смертю молився князь Ігор.

***

Іноді людська ненависть буває сліпою, про що свідчить несправедливе вбивство князя Ігоря. Нам слід зробити з цього головний висновок: бути дуже обережними у своєму ставленні до інших, адже людина, яку ми між собою вже записали до злочинців і засудили, може виявитися насправді святою. А нам потім доведеться відповідати і за ті свої вчинки, і навіть за думки.

Протодиякон Миколай Лисенко

Читайте також: МОЛИТВИ ПРО МИР В УКРАЇНІ

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.