Вітчизну і славу княжіння твого залишив,
Князю упокорювання, Христові, старанно послідував єси,
преподобне отче наш Миколо;
цим отримав від Нього вічне царство і славу на Небесах,
де тріумфуючи, поминай нас, що вшановують пам’ять твою вірно.
Тропар преподобному Миколі Святоші
За кожним церковним святом у храмах співається тропар.
Тропар – це пісноспів, який у лаконічній форми розповідає про історію та зміст даного свята. Іншими словами, в декількох рядках зібрано найголовніше, що потрібно знати про дану церковну подію. Ось і сьогодні, коли Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Миколи Святоши, князя Чернігівського, ми співаємо йому тропар, який розповідає про історію життя князя-подвижника і завершується проханням до нього про милості.
«Вітчизну і славу княжіння твого залишив». Такими словами розпочинається тропар, розповідаючи про те, що Микола Святоша походив з роду Чернігівських князів. Він народився близько 1080 року і отримав при хрещенні ім’я Святослав-Панкратій (Святоша було скорочене ім’я Святослава: так називали його рідні). Князь Микола доводився онуком великого князя Святослава Ярославовича, покровителя печерських монахів.
«Князю упокорювання, Христові, старанно послідував». 17 лютого 1106 князь Святослав-Панкратій, залишивши родину, прийняв постиг та з іменем Микола провів 36 років у Києво-Печерському монастирі, ведучи суворий аскетичний спосіб життя. Він переніс монастирську лікарню на інший бік обителі й розширив настільки, що утворився цілий “лікарняний монастир”. На його кошти було збудовано Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерського монастиря та лікарняну церкву св. Миколи. Біля своєї келії Микола Святоша розвів чудовий сад.
«Отримав від Нього (Христа) вічне царство і славу на Небесах». За подвиги та святість життя після смерті князя-ченця було канонізовано. Його поховано у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської Лаври.
При житті будучи людиною з милосердним серцем, котре переймалося людськими бідами, і після смерті преподобний Микола приходить на допомогу усім, хто звертається до нього. Саме проханням про милості і завершується церковний тропар: «Поминай нас, що вшановують пам’ять твою вірно».