За 600 років до Різдва Христового Єрусалим був завойований царем вавилонським; храм, споруджений Соломоном нападники зруйнували, а безліч народу ізраїльського забрали в полон. Серед бранців перебували знатні єрусалимські юнаки – Даниїл, Ананія, Азарія і Мисаїл.
Цар Вавилона Навуходоносор розпорядився навчити їх халдейської премудрості, виховати в розкоші, при своєму дворі. Але вони, зберігаючи заповіді своєї віри, відмовлялися від розкоші і вели аскетичний спосіб життя: харчувалися тільки овочами і водою. Господь дарував їм мудрість, а святому Даниїлу – ще й дар прозорливості і тлумачення снів.
Святий пророк, щиро зберігаючи віру в Єдиного Бога і сподіваючись на Його всесильну допомогу, мудрістю своєю перевершив усіх халдейських звіздарів і волхвів та був наближений до царя Навуходоносора.
Одного разу Навуходоносор побачив дивний сон, що здивував його, але, прокинувшись, він забув побачене. Вавилонські мудреці виявилися безсилими дізнатися, що наснилося царю. Тоді святий пророк Даниїл прославив перед усіма силу істинного Бога, Який відкрив йому не тільки зміст сну, але і його пророче значення. Після цього Даниїл був зведений у сан начальника Вавилона. Незабаром цар Навуходоносор наказав спорудити свого ідола – величезну статую, якій належало поклонятися і віддавати почесті.
За відмову зробити це три отроки – Ананія, Азарія і Мисаїл – були вкинуті в палаючу піч. Полум’я піднімалося над нею на 49 ліктів, обпалюючи навіть халдеїв, які стояли поруч, а святі отроки ходили посеред вогню, підносячи молитву Господу і оспівуючи Його (Дан.3: 26 – 90).
Ангел Господній, з’явившись, охолодив полум’я, і юнаки залишилися неушкодженими. Цар, побачивши це, звелів їм вийти і прийняв віру Бога Істинного. За царя Валтасара святий Данило витлумачив таємничий напис «Мене, Такел, Фарес», що з’явився на стіні палацу під час бенкету і віщував падіння Вавилонського царства.
При перському царі Дарії святий Даниїл, після наклепів своїх ворогів, був кинутий у рів з голодними левами, але вони не чіпали його, і він залишився неушкодженим. Цар Дарій повелів у всіх своїх володіннях поклонятися Богу Даниїла, «тому що Він є Бог Живий і присносущий».
Святого Даниїла дуже засмучувала доля його народу, адже він знав, що Єрусалим чекає справедлива кара за безліч гріхів і беззаконь, за порушення заповідей Божих – тяжкий полон вавилонський і розорення міста. Святому Пророкові, за його праведне життя і молитви, була відкрита доля народу Ізраїлю і всього світу.
При тлумаченні сну царя Навуходоносора пророк Даниїл сповістив про зміну один одним царств і велич останнього Царства – Царства Господа нашого (Дан.2: 44). Пророцтво про сімдесят седмиць (Дан.9: 24 – 27) повідало світу знамення Першого та Другого пришестя Господа Ісуса Христа і пов’язаних з ними подій (Дан.12: 1 – 12). Святий Даниїл клопотав за свій народ перед наступником Дарія – царем Киром, який дуже його цінував, і дарував бранцям свободу.
Сам же Даниїл і його друзі – Ананія, Азарія і Мисаїл – дожили до глибокої старості і померли в полоні. За свідченнями святителя Кирила Олександрійського, після смерті царя Навуходоносора на престол зійшов Камбіз. Дізнавшись про віросповідання святих отроків, він повелів стратити їх. Спершу відтяли голову Ананії.
Азарія, підставивши одяг, прийняв її. Голову Азарії прийняв Мисаїл, і так, поки не обезголовили останнім святого пророка Даниїла. Ца переданням, Ангел Господній зцілив їх тіла і переніс на гору Гевал. Там тіла угодників Божих спочивали до Воскресіння Христового, тоді також воскресли і, явившись багатьом свідкам, знову спочили. Пам’ять їх шанується за сім днів до Різдва Христового, тому що вони походили із роду Іудиного, від якого походив і наш Спаситель.
За матеріалами сайту: Рівненської єпархії