Великий піст, в період якого ми вступаємо, є часом покаяння і наближення до нашої земної і небесної Пасхи – нашого позбавлення, до Царства Небесного.
Час Великого посту – це час покаяння і очищення. Без покаяння немає очищення, а без очищення немає спасіння.
Покаянням виправдався митар, пробачено грішницю, саме воно відкрило розсудливому розбійнику райські двері, завдяки покаянню апостол Петро, що тричі відрікся від Спасителя, був пробачений і відновлений в апостольській гідності. Істинному покаянню передує, за вченням Церкви, одна необхідна умова – прощення образ і примирення з ближнім. Усі ми живемо в суспільстві, разом трудимося і разом звершуємо свій життєвий шлях…
Вустами великих пророків Нафана, Іони, Давида та інших Слово Боже закликало і закликає нас до покаяння. Предтеча Господній Іоанн і Сам Господь наш Ісус Христос додають до цього заклику: “Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне” (Мф.3,2;4,17).
У кожного з нас по-своєму будуються відносини з людьми. Про декого з ближніх ми думаємо: до чого ж важка для мене ця людина, випадково (а насправді Промислом Божим) поставлена біля мене. А хтось так само думає про нас. Але як би там не було, ми йдемо всі разом, і ми зобов’язані йти разом. Ми зобов’язані розуміти один одного і допомагати один одному, бо, тільки носячи тяготи один одного, можна виконати закон Христов (Гал.6,2).
Вступаючи в період Великого посту, спробуємо, браття і сестри, стати стерпними один для одного, а якщо вистачить на те сил, то і добрими супутниками нашим ближнім. Чим ближче ми підходимо до Царства Небесного, тим більше наближаємося до живого Бога і один до одного, і тим все більше унеможливлюється наші байдужість і злопам’ятство. Тільки той, хто любить іншого, виконав закон Христов (Рим. 13,8).
Чому ж треба прощати своїх ближніх? Прощати гріхи ближнім – це закон Євангелія, це веління Самого Господа. “Якщо ви, – говорить святе Євангеліє, – прощатимете людям їх провини, то і вам простить Отець ваш Небесний, а якщо не прощатимете людям провин їх, то і Отець ваш не пробачить вам провин ваших” (Мф.6,14-15).
“Отже, – говорить в іншому місці Слово Боже, – у всьому, як хочете, щоб з вами поводилися люди, так поводьтеся і ви з ними” (Мф.7,12): хочете бути прощеними – прощайте; хочте щоб Вас любили – любіть; хочте бути нескривдженими – не кривдьте. Так і в молитві Господній, яку нам дав Сам Бог, ми просимо: “І пробач нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим” (Мф.6,12). І якщо ми не прощаємо боргів нашим боржникам, то, вимовляючи слова цього прохання, ми говоримо неправду перед Богом. Така молитва не принесе нам ні миру, ні Божого благовоління.
У чому ж треба прощати наших ближніх? У всьому, що ображає і заподіює біль. Все це необхідно прощати і викорінювати. Тільки у взаємному смиренні, взаєморозумінні і всепрощенні можливо для людини знайти душевний мир і вступити на шлях покаяння, наближаючись до Бога.
Ворожнечу між нами породжує гріх, з яким необхідно боротися. Гріх, по вченню святих отців, – вогонь, що горить: у міру зменшення горючої речовини вогонь згасає, у міру добавки речовини – ще з більшою силою розгорається. Усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом і людьми, вступаючи у Великий піст, зменшимо ж, браття і сестри, горючу гріховну речовину – образи один на одного, постараємося влаштувати своє життя згідно із словами святителя Димитрія Ростовського: з ранку в молитві будь серафим, в праці – херувим, у поводженні зі всіма – ангел.
На шляху всепрощення зустрічається багато перешкод. Головна з них – наша самолюбність і сатанинська гордість. Шкодить на цьому шляху і ворог нашого спасіння – диявол. Але в порівнянні з тими засобами і можливостями, якими ми володіємо, ці перешкоди – ніщо. З нами завжди Бог і Його всесильна допомога, благодать Святого Духа, допомога святих Ангелів, молитовне заступництво святих угодників. З нами Бог! А що може бути більше, міцніше та надійніше цього?
Усвідомлюючи це, підійдемо до відповідального моменту в нашому житті. Вирвемо з свого серця усілякі образи, від душі пробачимо наших ближніх і дальніх – і тоді простить нас Бог.
Господи Боже, виведи наші душі з єгипетського гріховного полону, введи нас до очистительної пустелю спасительного посту, керуй нами вогненним стовпом Твоєї Божественної правди і невимовного милосердя, оживлюй нас манною Божественної Твоєї Євхаристії і введи нас в Ханаан чистоти і святості. Амінь.
Блаженнійший Митрополит Володимиир