Любов до Бога можна розпалити в душі лише однією безперестанною молитвою
Преподобний Парфеній Київський
«Усамітнення й молитва вищі за всякі блага» – цими словами преподобний Парфеній керувався усе своє життя. Після того як у 1838 році митрополит Київський сам постриг його у велику схиму, праведник став віддаватися молитві ще ревніше. Навіть уві сні він не переставав молитися, слово, звернене до Господа, вросло в його серце.
З особливим трепетом старець звертався до Матері Божої. Він відчував до Пресвятої Діви щиру, ніжну й дитячу любов. Багато разів Вона являлася Парфенію у видіннях. Декілька років преподобний провів у тісній келії, вікно якої загородив іконою Богоматері, освітленою лампадою. Що йому сонячне світло, якщо світлом очей і душі його була Пречиста.
Усе мирське святий вважав гріховним. Речі, принесені йому на знак подяки, зав’язував у вузол і виносив на вулицю. Одного разу його відвідала графиня Анна Орлова. Вона преклонила перед ним коліна й сказала: «Отче, чим я можу тебе втішити? – Не пошкодую ні мільйона». У відповідь старець мовив: «Знайшла чим втішити, нащо мені цей гній?»
За життя преподобний склав декілька відомих молитов до Христа й Богородиці. Великою втіхою для душі його було звершення щоденної літургії в домовій церкві митрополита Київського Філарета. Тут, молячись перед престолом із простертими до неба руками, Парфеній бачив Христа, Який сходив на Престол, Бога Отця, Який благословляв сходження Свого Сина, і Духа Святого над Ним. Являлися йому і святитель Іоанн Златоуст із Архістратигом Михаїлом. Серце старця запалало, коли йому відкрилися краса Богонемовляти й любов, яка сяяла в Його погляді.
Останні роки свого праведного життя святий провів у келії біля Ближніх печер. Старець Парфеній був духівником Києво-Печерської Лаври. Його служіння сповнювало усіх невимовним благоговінням. Своїм духовним дітям він заповідав боротьбу з пристрастями, безперестанну молитву й щоденне читання Євангелія і Псалтиря.
Помер святий старець весною 1855 року в день Благовіщення, який збігся того року зі Страсною П’ятницею. Митрополит Київський Філарет сам поховав його в Голосіївській пустині у храмі Пречистої Діви на честь ікони «Живоносне Джерело». Праведник усе життя молитвою линув до Богоматері й навіки заснув в Її обіймах.
Саме в такому серці здатні народитися слова справжньої молитви
Господи, Іісусе Христе, Сине Божий, не допусти, щоб суєтність, самолюбство, хтивість, нерадіння, гнів панували наді мною й забирали мене у любові Твоєї. О Господи, Создателю мій, уся Надія моя! Не залиш мене без уділу в блаженній вічності; сотвори, щоб я наслідував святий приклад Твій. Даруй мені цю чистоту духу, цю простоту серця, які роблять нас достойними любові Твоєї.
До Тебе, о Боже мій, підношу душу й серце моє, не допусти загинути творінню Твоєму, але позбав мене від найбільшого і єдиного справжнього зла – гріха. Зроби, Господи, щоб зносив із тим же терпінням турботи і скорботи душевні, із якою радістю сприймаю задоволення сердечні. Якщо Ти хочеш, Господи, – можеш очистити й освятити мене.
Я віддаю себе Твоїй благості, просячи знищити вмені все, що протистоїть Тобі, і приєднати до сонму обраних Твоїх, Господи! Забери від мене мою бездіяльність душі, що марнує час; суєтність думок, які заважають Твоїй присутності й відволікають увагу мою під час молитви; якщо ж, молячись, я відхиляюся від Тебе моїми помислами, то допоможи мені, щоб відвертаючи розум, не відвертав серця від Тебе.
Сповідую ТобІ, Господу Богу моєму, усі гріхи мого беззаконня, нині й раніше вчинені перед Тобою: відпусти менІ їх заради імені Твого святого і врятуй душу мою, яку Ти спокутував дорогоцінною Кров’ю Твоєю.
Доручаю себе милосердю Твоєму, віддаюсь у волю Твою, чини зі мною за ласкою Твоєю, а не за злобою і беззаконням моїм.
Навчи мене, Господи, упорядковувати справи свої так, щоб вони сприяли уславленню імені Твого святого. Будь милосердний, Господи, до всіх християн, почуй бажання всіх, хто волає до Тебе, спаси від усякого зла і врятуй рабів Твоїх: пошли їм втіху, заспокоєння в скорботах і милість Твою святу.
Господи! Молю Тебе особливо за тих, які мене чим-небудь образили й засмутили або якесь лихо зробили: не карай їх заради мене грішного, але пролий на них ласку Твою, Господи!
Молю Тебе за всіх, кого я, грішний, засмутив, образив чи спокусив словом, ділом, помислом, у віданні чи у невіданні.
Господи Боже! Відпусти нам гріхи наші і взаємні образи; забери, Господи, із сердець наших усяке обурення, підозру, гнів, злопам’яність, сварки і все, що може заважати любові й применшувати братолюбіє. Помилуй, Господи, тих, хто доручив мені, грішному і недостойному, молитися про них! Помилуй, Господи, усякого, хто просить Твоєї допомоги.
Господи! Зроби цей день днем милосердя Твого, подай кожному за проханням його; будь пастирем заблудлих, вождем і світлом необізнаних, наставником немудрих, батьком сиріт, помічником пригнічених, лікарем для хворих, утіхою для помираючих, і приведи нас усіх до бажаної мети – до Тебе, Притулку нашого і блаженного упокоєння.
Амінь.