У суботу напередодні свята Входу Господнього до Єрусалима Православна Церква згадує подію воскрешення Господом чоловіка на ім’я Лазар. День цей отримав назву Лазарева Субота.
Лазарева субота — по суті, останній день Святої Чотиридесятниці. Адже наступне після неї свято Входу Господнього до Єрусалима розпочинає Страсну седмицю, власне — Пасху Страстей.
***
Праведний Лазар, брат Марфи і Марії, мешкав у передмісті Єрусалима селищі Віфанія. Під час Свого земного життя Господь Іісус Христос часто відвідував будинок Лазаря, якого дуже любив і називав Своїм другом. Коли Лазар помер і вже чотири дні пролежав у гробі, влаштованому, за юдейським звичаєм, у невеликій печері, Господь воскресив його з мертвих.
Духовний зміст цього дня відображений у тропарі – церковному піснеспіві: «Переконуючи у загальному воскресінні перед Своїми Стражданнями, здійняв від мертвих Лазаря, Христе Боже…»
***
Одного дня, перебуваючи з учнями далеко від Віфанії, Господь промовив: «Лазар, друг наш, заснув. Але я йду розбудити його». Апостоли спочатку не зрозуміли, і тоді Христос сказав прямо: «Лазар помер. І радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували…» Після чого, не зважаючи на небезпеку від юдеїв, Господь разом з учнями попрямував до дому Лазаря, щоб повернути його до життя.
Варто зауважити: хоча подібні дива вже звершувались Спасителем і раніше, випадок з Лазарем був унікальний: адже до свого воскрешення небіжчик вже чотири дні пролежав у гробовій печері, і його тіло, за свідченнями оточуючих, вже почало розкладатися.
Коли Лазар помирав, Христа з учнями не було там, а, отже, у ненависників Іісуса не було приводу звинуватити Його у фальсифікації. Це було важливо і для примноження віри в самих апостолів, для яких це диво також стало несподіванкою.
***
Євангеліє від Іоанна так описує подію воскрешення Лазаря: «…Іісус звів очі Свої до неба і сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. Я й знав, що Ти завжди почуєш мене, але сказав для народу, який стоїть тут, щоб увірували, що Ти послав Мене».
Сказавши це, Він голосно промовив: «Лазарю, вийди геть!» І вийшов померлий, обвитий по руках і ногах похоронними пеленами… І багато з іудеїв, котрі… побачили, що Іісус вчинив, увірували в Нього…»
***
Після воскрешення Лазаря багато іудеїв почали приходити до Віфанії, щоб переконатися у дійсності цього неймовірного дива, і ставали послідовниками Христа. За це первосвященики хотіли вбити не лише Іісуса, а й Лазаря.
Праведний Лазар згадується в Євангелії і ще раз: коли за кілька днів до Пасхи Господь знову прийшов у Віфанию, там був і воскреслий Лазар.
Після воскресіння він прожив ще 30 років та став єпископом на острові Кіпр. Там ревно поширював християнство і мирно спочив.
Нетлінні мощі єпископа Лазаря були обрітені у місті Кітіон – сучасна Ларнака. Вони лежали в мармуровому ковчезі, на якому було написано: «Лазар Чотириденний, друг Христовий».
***
Увечері в суботу в усіх православних храмах розпочинається урочисте богослужіння на свято Входу Господнього до Єрусалима.
За 6 днів до розп’яття Христос в’їхав до Святого Міста верхи на молодому віслюкові – символі миру та кротості, а народ, який чув про воскрешення Іісусом Лазаря, вітав Його пальмовими гілками, прообразом яких у наших храмах є верба, та вигукував привітання:
«Осанна в Вишніх, благословенний Той, Хто йде в Ім’я Господнє!»
Так само й ми, тримаючи в руках гілки зеленої верби, віддаємо пошану Христу, як Царю і Переможцю, відкриваючи для Нього ворота власного серця.
Протодиякон Миколай Лисенко
За матеріалами сайту: Православіє в Україні