Праведність – найшвидші крила, що підносять із землі до Неба.
Преподобний Єфрем Сирін
Святитель Симон, єпископ Владимирський і Суздальський, народився у другій половині XII століття. Шлях благочестя й смирення, прагнення послужити Господу й вірі Православній привів Симона до Києво-Печерського монастиря, де він і прийняв постриг.
Преподобний намагався брати найкраще від відомих печерських подвижників, наслідував праведне, сповнене подвигів життя святих Антонія та Феодосія.
У 1215 році великий князь Володимирський Георгій ІІ Всеволодович вирішив заснувати окрему єпархію – Суздальську, Владимирську, Юрієвську й Таруську. На нову кафедру було зведено святого Симона. Князь Георгій Всеволодович глибоко шанував єпископа. Він навіть був готовий відкрити єпископську кафедру для Симонового друга, ченця Полікарпа із Києво-Печерської обителі. Та Симон відмовив князя від такого кроку. Святитель бачив духовну боротьбу, прагнення товариша до слави, і розумів, що підвищення лише зросить його честолюбство. Послання, у яких єпископ наставляв Полікарпа, стали початком Києво-Печерському патерику.
У літописі святого Симона названо «учительним і милостивим». Крім послань до ченця Полікарпа, йому належать численні праці. Єпископ описав чудеса, звершені преподобним Антонієм Печерським, прославив у житіях багатьох печерських угодників.
Святитель Симон – автор «Сказання про святу чудотворну церкву Печерську Київську…» Названі труди преподобного були надруковані у першій частині Печерського патерика. Пером єпископа Симона створена й третя частина Житій печерських святих.
Перед тим, як відійти до життя вічного, святий прийняв схиму. Архієрей Симон був похований у Києво-Печерській Лаврі. Його нетлінні мощі знаходяться у Ближніх печерах Лаври.