Допомога тим, хто постує
Прекрасний піст, тому що гріхи наші він пригнічує, як бур’ян, а правду, як цвіт, піднімає і зрощує…
Святитель Іоанн Златоуст
Чому ми повинні постувати?
“Постное время светло начнем!” Стихира на вечірні
Багато хто нині запитує: “Чому Церква вимагає, щоб ми постували?”.
Піст необхідний і для душі, і для тіла. Ми всі успадкували хворе єство від наших праотців Адама і Єви. Вони порушили дану їм Богом заповідь не куштувати плодів з древа пізнання. Від найпершого гріха світ порушився, в нього прийшли хвороби і смерть. І досі ми продовжуємо грішити, затьмарюючи свою душу. А від цього порушується і наше здоров’я, тісно пов’язане з душею. Ось чому турботлива Мати наша — Свята Церква — і пропонує нам необхідний курс лікування: Великий піст, як своєрідну “духовну лікарню”.
Протестантські та сектантські переконання стосовно посту полягають у тому, що він взагалі є непотрібним і даремним. Найчастіше при цьому посилаються на слова Христа Спасителя, сказані книжникам і фарисеям: “Не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст” (Мф. 15: 11).
Але це було сказано абсолютно не про піст. Ми постуємо зовсім не тому, що боїмося осквернитися їжею, а для того, щоб подвигом утримання приборкати свої гріховні пристрасті й послужити Богу, виявляючи послух Церкві, яка встановила піст. Гріх порушення посту полягає не в оскверненні їжею, а в непослуху Церкві.
Отже, піст встановив Сам Господь Бог ще в раю (див.: Бут. 2: 16–17).
Через весь Старий Завіт проходить подвиг посту (див.: Вих. 24: 18; 3 Цар. 19: 8; Юдиф 4: 13; 8, 6; 2 Пар. 20: 3; Неєм. 1: 4; 9: 1–3; 1 Єзд. 10: 6; 2 Мак. 6: 18; 7).
Важливість і необхідність святих постів стверджується і на підставі книг Святого Письма Нового Завіту. Сам Господь Іісус Христос, перед Своїм виходом на велику справу служіння роду людському, 40 днів і 40 ночей провів у пустелі, дотримуючись суворого посту.
Але наслідуючи Спасителя, всі ми повинні розуміти, що справжній піст — не мета, а засіб підкорити свою плоть і очиститися від гріхів.
Піст тілесний без посту духовного нічим не корисний для спасіння душі. Без молитви і покаяння, без утримання від пристрастей і пороків, викорінювання недобрих справ, прощення образ, стриманості в подружньому житті, униканні розваг і видовищ — піст стає лише дієтою.
Як поститися у Великий піст?
Великий піст починається за сім тижнів до свята Великої Пасхи і складається з Чотиридесятниці і Страсної седмиці. Чотиридесятниця встановлена у спомин життя Господа Іісуса Христа на землі і на честь сорокаденного перебування в пісному подвигу в пустелі Самого Спасителя, а Страсна седмиця присвячується спомину останніх днів земного життя, страждань, смерті та погребіння Іісуса Христа.
Православною Церквою, яка приписувала постувати весь Великий піст, з давніх часів встановлено проводити з особливою суворістю першу і Страсну седмиці.
У перші два дні першої седмиці встановлено найсуворіший піст — повне утримання від їжі. В усі інші дні
Чотиридесятниці, окрім суботніх і недільних, рослинна їжа приймається один раз, без олії, увечері.
У суботні та недільні дні дозволяється варена рослинна їжа, з олією, двічі на день.
Їсти рибу дозволяється тільки на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці (якщо воно не припадає на Страсну седмицю) і на свято Вербної неділі. У Лазареву суботу дозволяється рибна ікра.
У Страсну седмицю — сухоядіння, а в п’ятницю і суботу — повне утримання від їжі.
Піст неправильний
Якщо ви відчуваєте погіршення здоров’я і працездатності під час посту, це вказує на його неправильність і перевищення його норми.
Якщо ви встаєте з-за столу з відчуттям переїдання (навіть пісної їжі) — це неправильно. У всьому слід дотримуватися міри.
Якщо ви балуєте себе під час посту, скажімо, пісними, але делікатесами, ви піддаєтеся гріху обжерливості. Із давніх джерел до нас дійшли благословення досвідчених духівників, церковних письменників і проповідників, “споживати їжу і пиття, які не спричиняють хвилювання тілесного і духовного; вина гарячого не тримати і не пити; обжерливість з пияцтвом — найбільший гріх”.
Святий Максим Сповідник підкреслював: “Не їжа зло, а обжерливість”.
Якщо піст стає самоціллю, тобто він тішить наше марнославство, і ми починаємо вважати себе кращими за інших — тоді піст стає для подвижника знаряддям самогубства душі: зарозумілість в тому, хто постує, завжди поєднана з приниженням і осудженням ближнього, із особливою здатністю спокушатися, нарешті, з самооманою, гординею, загибеллю.
Якщо ви приймаєте їжу разом з іншими, більш немічними братами, які постують, і своєю стриманістю наче докоряєте їм, то це, на думку святих отців, також неправильно.
Якщо ваш піст будь-чим турбує оточуючих, викликає їхні докори, або, можливо, насмішки і т. п. — у цих випадках треба прагнути берегти таємницю посту, дотримуючись його по духу, але відступаючи від нього формально.
У Нагірній проповіді Господь дав повчання: “А ти, коли постишся, помасти голову твою і вмий лице твоє, щоб явитися постником не перед людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втаїні; і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно” (Мф. 6: 17–18).
Якщо піст буде образою для гостинності тих, хто пригощає нас, ми цим дорікатимемо оточуючим і, утримуючись від страв, даватимемо поживу власному марнославству та гордині.
Про послаблення правил посту
Піст і діти
Піст не поширюється на немовлят і матерів, які годують.
Коли діти стають дорослими, батькам слід виявити тактовність відносно норми їх посту. Не можна, наприклад, позбавляти їх солодкого проти їх волі або в пісні дні настільки змінювати якісний склад їжі, щоб це виходило за межі звичайної норми Церковного Уставу.
Також дорослих дітей не можна примушувати суворо дотримуватися всіх норм посту, якщо вони сильно обтяжуватимуться ним. У цьому випадку піст не має користі для душі, але може її зробити жорстокою. Господь сказав: “Милості хочу, а не жертви” (Мф. 9: 13). Адже піст полягає в добровільній стриманості і обмеженні себе.
Пом’якшення правил церковного посту дозволяється для людей похилого віку, хворих, для тих, хто займається важкою фізичною працею, і для подорожуючих.
Ось що сказав про це один з великих подвижників прп. Варсонофій:
Але ніякого послаблення православний християнин не повинен допускати собі сам, самовільно, а завжди звертатися за всіма порадами, що стосуються духовного життя, до священика.
* * *
У тих випадках, коли через хворобу або через відчутну нестачу в продуктах харчування християнин не може дотримуватися звичайних норм посту, тоді нехай зробить в цьому все, що зможе.
Наприклад, відмовиться від солодощів і смачних страв, постуватиме хоча б у середу і п’ятницю, обиратиме їжу таким чином, щоб найсмачніша подавалася лише у святкові дні і т. п. Проте, приймати таке рішення самостійно не варто — краще порадитися зі священиком.
Піст душевний
Помиляється той, хто вважає, що піст — лише в утриманні від їжі. Істинний піст є віддалення від зла, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання похоті, припинення наклепу, обману і клятвопорушень
Святитель Іоанн Златоуст
Погодьтеся, виконати ці приписи набагато складніше, аніж просто утримуватися від певної їжі. Але з Божою допомогою все можливо для того, хто постує.
Про милостиню.
А ось надати посильну допомогу тим, хто потребує її, зовсім не складно. Напевно, немає жодної людини, у якої зовсім не було б непотрібних їй речей. Поділіться ними. Якщо вас непокоїть поширювана останнім часом інформація про те, що жебрацтво — це професія, озирніться навколо себе. Можливо, вашої допомоги потребує сусідка — самотня хвора бабуся. Розкрийте своє серце для милості.
Святитель Іоанн Златоуст повчає: “Нагодуй голодних, напої спраглих, відвідай хворих, не забудь ув’язнених у темниці, пожалій змучених, утіш скорботних і тих, хто плаче, будь милосердний, смиренний, добрий, тихий, довготерпеливий, співчутливий, незлопам’ятний, благоговійний, істинний, благочестивий, щоб Бог прийняв і піст твій і щедро дарував плоди покаяння”.
Піст у подружньому житті.
Християнам слід дотримуватися звичаїв і настанов Церкви стосовно подружнього життя, тобто — берегти себе в чистоті, утримуючись від співжиття у святкові, недільні, пісні дні (середа і п’ятниця), пам’ятаючи слова преподобного Серафима і старця Амвросія, що нехтування цими установленнями Церкви приведе до хвороби дружини і дітей. При цьому слід враховувати, що церковна доба починається з вечора, з шостої години, і тому потрібно утримуватися напередодні святкового або пісного дня, вважаючи його закінченням вечір перед наступним днем.
У період тривалого посту, згідно з настановами апостола Павла, утримання має здійснюватися за умови взаємної згоди на те обох з подружжя: воно не може мати місця, якщо один з них обтяжується цим, втрачаючи від стриманості свій душевний спокій.
Про розваги.
Так само як і тілесний піст, піст душевний має включати обмеження.
У давнину в піст повсюдно не працювали не лише м’ясні крамниці, а й театри та інші видовищні заклади. Тепер нам треба самим піклуватися про те, щоб зменшити зовнішні враження.
Намагайтеся хоча б на цей час виключити те, що розпалює пристрасті. Погодьтеся, більшість телепередач потурає низинним схильностям людини. Хто дивиться їх, добровільно відкриває себе для входження душевного бруду.
Душа має три здібності: розум, емоції і волю. Від нерозлучної дружби з телевізором воля в людині знесилюється, відчуття притуплюються, а розум перенасичується великою кількістю некерованої інформації і перестає її аналізувати. Це схоже на хронічне переїдання. Розум стає кволим і пасивним утриманцем чужих думок та ідей.
Чи не краще в тиші подумати про своє життя, проаналізувати вчинки, гріхи, адже головна мета посту — покаяння.
* * *
Отже, нам слід приділяти головну увагу очищенню своєї душі. Тому бажано поговіти і прийняти Святі Таїни тричі: на першій седмиці посту, на четвертій і на Страсній — у Великий Четвер.
Але для цього необхідно пройти Таїнство Покаяння За матеріалами брошури Православ’я перші кроки К. 2008 с. 45-51