“Отже всякого, хто сповідає мене перед людьми, того сповідаю і Я перед Отцем Моїм Небесним.”
Мф. 10, 32
Часто від людей, які не живуть активним духовним життям, можна почути слова, що мовляв, навіщо відкрито сповідувати свою віру; адже можна бути віруючим «в душі» – Бог і так усе бачить.
Втім така позиція прямо протирічить Святому Письму, яке чітко говорить про відкрите сповідання Бога та віри в Нього. Настановами Святого Письма керувалися у своїх діях подвижники Православної Церкви, а особливо мученики. Память одного з них – святого Гордія – вшановують сьогодні християни.
Святий мученик Гордій жив в III столітті. Він походив з каппадокійського міста Кесарії (територія сучасної Туреччини) і був начальником (сотником) в римському війську.
В певний момент Гордій настільки глибого увірував в Христа, що склав з себе посаду сотника і став подвизатися в пустелі.
Коли імператор Лікіній звів гоніння на християн, то Гордій прийшов в місто в той час, як язичники звершували свято на честь бога війни, Марса. З’явившися на торжество, він проголосив, що вірує в Христа і зневажає ідолів. Градоначальник наказав жорстоко мучити святого. «Господь мені помічник, і не убоюся я нічого, що заподіє мені людина!» – говорив він під час страждань.
Впевнившись в непохитності святого Гордія, начальник змінив строгість на ласку і обіцянкою різних нагород намагався схилити його до зречення від Христа. Але мученик відповідав: «Ти не можеш дати мені нічого краще і дорожче за Царство Небесне».
Тоді начальник наказав стратити святого мученика. Коли його на місце страти, то деякі радили йому відректися від Христа хоча б тільки на словах, в душі ж залишитися віруючим. «А що сказав Господь в Євангелії? – говорив при цьому святий мученик, – Хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм на небесах».
Осінивши себе хресним знаменням, мученик Гордій спокійно схилив голову під меч ката.