Щоб відчути наближення Дня святого Валентина, не обов’язково заглядати в календар. М’які іграшки, купа сердечок та гори шоколаду перетворюються у головні прикраси магазинних вітрин. Його часто називають сектантським чи навіть ідолопоклонницьким святом. А транснаціональні компанії заробляють на ньому мільярди доларів лише за один день. Хтось вважає Валентина святим, а інші вбачають образ розбещення. Але головне питання, що постає перед більшістю людей 14 лютого — чи взагалі існував святий Валентин, якому приписують героїчні подвиги заради кохання людей?
ПІДТЕКСТ ІСТОРИЧНИЙ
Святий на ім’я Валентин значиться в списку святих Православної Церкви. Їх навіть три — мученик Валентин Доростольський, священномученик Валентин Римлянин та Валентин Інтерамський.
Але день пам’яті жодного з них не припадає на 14 лютого — в цей день Православні згадують мученика Трифона.
Читайте також: Cмерть заради життя
Можна заглянути в календар до католиків, яким приписують створення свята. Але і в ньому цього дня записані імена святих Кирила та Мефодія, яким моляться за просвітлення іновірців.
Тоді виникає питання, як пов’язане ім’я Валентина з 14 лютим. Виявляється, вшанування святого Валентина, який жив у римському місті Терні в III столітті, встановив у 496 році Папа Римський Геласіус, але ця традиція залишилась лише у деяких римо-католицьких єпархіях.
Все ж таки це православний святий, адже він був прославлений за свій подвиг до 1054 року – дати розриву між Православною і Католицькою церквами. Існує думка, що цей святий відомий в православ’ї як Валентин Інтерамський, але його пам’ять вшановують 12 серпня (30 липня за старим стилем).
Багато дослідників розглядають призначення Дня святого Валентина, як намагання Папи Геласіуса замінити святкування давньоримського язичницького свята Луперкал на церковне. Суть ідолопоклоницького свята полягала в тому, що в цей день жерці приносили ідолам жертву у вигляді кози та собаки, обмочували кров’ю тварин їхні шкури і били ними всіх охочих, вірячи, що ритуал принесе їм щастя в коханні та сімейне благополуччя.
Як бачимо, намагання перекрити язичницьке свято православним має логічну основу. Хоча прямого факту, який би свідчив про те, що Папа реформував язичницький Луперкал у свято всіх закоханих, немає.
ЛІРИЧНИЙ ПІДТЕКСТ
Ще одним пунктом, який створює романтичну картинку свята всіх закоханих, є історія про те, що святий Валентин був вбитий за таємне вінчання закоханих пар. Нажаль, ця красива історія розбивається об скали історичних фактів. В III столітті сформованого Таїнства церковного Вінчання ще не існувало. Лише через 100 років на Заході починає формуватися традиція, за якою священик приходив у будинок батьків та читав над парою, яка брала шлюб, благословляючі молитвами.
На Русі Вінчання було доступно лише у вищих верствах суспільства і до бідних воно прийшло лише у XVII столітті.
Тобто в часи життя святого Валентина Таїнство Вінчання не здійснювалось, не було спеціального церковного обряду, який би підтверджував факт шлюбу. Тим більше, що проведення подібних заходів в малій секті, — саме такою вважали язичники християнство, — у ранні часи особливо не турбувало імператора, який за повір’ям, вбив Валентина.
ПІДТЕКСТ СУЧАСНИЙ
Яким би комерційним святом не був День Валентина, реальність показує, що люди з радістю прийняли невідоме до цього свято. Можна було б сперечатись про те, чи дійсно треба вважати цього святого покровителем закоханих, але люди вірять, що треба. Так само, як багато хто вірить в те, що треба молитись Іоанну Хрестителю при головному болі, або ж студенти часто звертаються до Нестора Літописця за допомогою під час складання сесії.
Глибинна суть свята полягає у вшануванні закоханості — почуття, яке Православна церква не заперечує, а навпаки — підтримує, як основу для справжнього кохання — запоруки подружнього життя.
Також свято має нагадувати людям про те що, любов та хтивість, які сьогодні часто плутають — це не одне й те саме. Для кожної пари свято Валентина може перетворитися на ще один привід для нагадування почуттів, з яких народжувалось сильне кохання, а також — подякувати Богу за цей подарунок, який, як стверджують святі отці, даний нам авансом, аби побудувати справжнє кохання.
За матеріалами: Журнал Купол с. 4-5