“За рани на тілі у Воскресіння проквітне на мучениках світле одіяння, за безчестя одержать вони вінці, за темницю – рай, за засудження і лиходійства – перебування з Ангелами.”
Святитель Василій Великий
У життєписі Януарія, як і в життєписах багатьох дивно прославлених Богом мучеників – не знаєш чому більше дивуватися: безмежній силі чудес, що здійснюються над ними, чи безмежній сліпоті й жорстокості душ, що перебувають у безвір’ї навіть тоді, коли у їх присутності здійснюються чудеса, якими Господь знаменує Свою Божественну могутність.
Священномученик Януарій і з ним святі мученики Прокул, Сосій, Фавст, Дисидерій, Євтихій і Акутіон прийняли мученицьку смерть за Христа близько 305 року, під час гоніння імператора Диоклітіана.
Святителя Януарія схопили і привели на суд до правителя Тимофія. За сповідування християнської віри його кинули у розжарену піч. Але, подібно вавілонським отрокам, він вийшов звідти неушкодженим. Тоді за наказом Тимофія його били залізними прутами.
У цей час серед натовпу були святий диякон Фавст і святий чтець Дисидерій, які, побачивши страждання свого єпископа, плакали. Язичники здогадалися, що вони християни, й ув’язнили їх. У в’язниці вже були ув’язнені раніше за сповідання Христа два диякони – святі Сосій і Прокул, і два миряни – святі Євтихій і Акутіон.
Наступного ранку всіх мучеників вивели в цирк на розтерзання диким звірам, але звірі не чіпали їх. Тоді правитель Тимофій оголосив, що всі ці чудеса здійснюються від чаклунства християн. Сказавши це, він відразу ж осліпнув. Тимофій почав просити про допомогу.
Покірливий священномученик Януарій помолився про його зцілення, і Тимофій прозрів. Душевна ж сліпота не залишила мучителя, і він, з ще більшою люттю звинувачував християн у чаклунстві та наказав відсікти всім мученикам голови. Усіх мучеників стратили за містом.
Християни навколишніх міст узяли тіла святих мучеників для поховання, причому кожне місто узяло по одному, щоб мати свого заступника перед Богом. Жителі Неаполя взяли собі тіло священномученика Януарія. Разом з тілом вони зібрали із землі його кров, яка запеклася. Коли судину з цією кров’ю поставили на мощі святого мученика, встановлені в церкві міста Неаполя, кров зробилася гарячою, ніби щойно пролита.
Від мощей священномученика Януарія відбувалося багато чудес. Одного разу під час виверження Везувію, коли жителі міста молилися священномученику Януарію, лава зупинилася, не дійшовши до міста.