Євангельське читання третьої підготовчої до Великого посту неділі розповідає нам про кінець світу, в якому ми нині живемо, і про Друге Пришестя Господа нашого Ісуса Христа.
Давайте разом поміркуємо: чи буде коли-небудь кінець світу, чи точніше, кінець нашої планети?
На це питання сучасна наука дає позитивну відповідь. Але вперше концепція неминучості кінця світу народилася не в кабінетах учених, а у стародавніх релігіях, жерці яких часто суміщали релігійне служіння із служінням науці. З глибини часів до нас доносяться голоси, що попереджають людство про можливий трагічний кінець нашої планети. Так чи інакше, але проблема кінця світу, що прийшла до нас як ідея релігійна, стала в наш час науковою концепцією, ще ніким не спростованою.
Однак це раціональний, або науковий, аспект проблеми, що розглядає головним чином її фізичну сторону. Релігія ж, зокрема християнство, ставить це питання дещо по-іншому. І вона має повне право так чинити, бо сама ця проблема вийшла, повторюємо, з надр релігії і значною мірою передувала науковому обгрунтуванню.
Проблема есхатології, тобто вчення про майбутню долю світу і людства, займає велике місце у віровченні Православної Церкви. Плани майбутнього були накреслені Богом до самого кінця віків. І якщо наука сьогодні говорить про неминучість кінця нашої планети, то християнство, зокрема Православна Церква, підтверджуючи це, одночасно свідчить не лише про фізичний кінець світу, але й про друге пришестя Господа, воскресіння мертвих і початок Царства слави і вічного життя.
Церква свідчить нам не про безглуздий кінець фізичного світу, а про його велике закінчення, що є початком нового буття. І якщо наука, в якій немає місця Богу, говорить про кінець світу, як про кінець подій у значенні абсолютного руйнування, то зовсім інакше говорить нам про це Церква. За вченням Церкви, кінець світу полягатиме не в руйнуванні і знищенні (хоча видимі фізичні явища можуть відбуватися у формі руйнування), а в його повній зміні й оновленні.
Які ж ознаки наближення кінця світу, пришестя Господа нашого Ісуса Христа і Страшного Суду?
Цих ознак є декілька. Одна з них, як свідчить Євангеліє, полягає в тому, що саме Євангеліє буде поширене і проповідане в усьому світі (Мф. 24:14). Жодного місця земної кулі, населеного людьми, не мине євангельський благовіст. Весь рід людський повинен почути слово Боже, скуштувати того небесного духовного хліба, який дав світу Спаситель. І справа людини — прийняти або не прийняти цей благовіст, бо людина залишається абсолютно вільною, і Господь не допускає над нею насильства.
Друга ознака — у світі надзвичайно активно виявлятимуться сили зла, примножуватиметься беззаконня, в людях охолоне любов (Мф. 24:12). Надзвичайно посиляться і почнуть активно виявлятися всі негативні сторони людської натури, зникатиме віра (Лк.18:8). Християнство для багатьох стане предметом ненависті.
Наступна ознака — наприкінці світу відбудуться страшні війни (Мф. 24:6), в яких людство може взагалі не вижити. По всій землі пройдуть жахливі землетруси, буде голод, з’являться епідемії (Мф. 24:7).
Слід вказати ще на одну характерну ознаку. Вона полягатиме у тому, що надзвичайно знизиться духовний рівень більшості людей. Вони міцно прив’яжуться до земного і відмовляться від будь-якого духовного розвитку (Мф. 24:37-39; Бут. 6:1-8). І тоді, говорить Христове Євангеліє, з’явиться знамення Сина Людського на небі, та люди побачать Христа, Який ітиме по небесних хмарах у великій силі й славі. На думку отців Церкви, знаменням Другого Пришестя буде знамення хреста. Люди, які у той час ще житимуть на землі, миттєво зміняться (1 Кор. 15:51-52), зміниться й увесь світ (2 Пет. 3:13), і одночасно відбудеться загальне воскресіння мертвих, причому воскреснуть вони перетвореними і будуть особливими, такими, що, за словами ап. Павла, ми не можемо зараз собі уявити. Тіла праведників будуть духовними, нетлінними й безсмертними. Вони будуть вільні від усієї немочі, до якої схильні наші тіла. Вони не матимуть земних тілесних потреб і якоюсь мірою уподібняться духам (Мф. 22:30). У такому ж перетвореному вигляді повстануть і тіла грішників. Але, отримавши нетління, грішники одночасно матимуть у собі страшний духовний стан.
Важко уявити те, про що сказано. Усе це перебуває за межами наших звичайних уявлень. Але одне зрозуміло: з Другим Пришестям настане на землі останній і Страшний Суд, який відновить зневажену людством справедливість і відновить увесь світ. Це буде загальний суд — суд над усіма, без винятку, людьми.
Це буде суд урочистий і відкритий, суворий і страшний, звершуваний у всій правді Божій, суд останній і остаточний, спрямований у вічність. Це буде суд вічної справедливості, про яку люди забули і яку вони зневажали протягом тисячоліть. Іншого шляху відновлення цієї зневаженої справедливості немає і бути не може. Радісне і вічне життя чекає праведних після Суду (Мф. 13:43), і вічні муки уготовані для злих (Мф. 25:41-42).
Але не треба розуміти це примітивно. Так, святитель Іоанн Златоуст бачить муки грішників у тому, що вони будуть позбавлені слави Царства Божого, Позбавлення благ Царства Божого — це богооставл ність, яка сильніша від пекельних мук.
Духовний жаль про втрачене виявиться страшнішим за все. І ми добре знаємо з практики свого життя, наскільки важчі душевні й духовні хвороби, ніж хвороби фізичні, і як руйнівно діють вони на наш організм.
Чи закінчаться коли-небудь муки грішників?
З цього приводу існують різні особисті думки. Але, згідно з Євангелієм і християнським віровченням, вони називаються вічними (Мф. 25:46), як природний результат того, що зробила людина в духовному плані під час свого земного життя.
З кончиною цього світу і перетворенням нинішнього світу на кращий новий світ, відкриється вічне Царство Боже — Царство слави. Тоді закінчиться Царство благодаті, яким ми іменуємо буття Церкви на землі. Церква земна ввійде до цього Царства слави і з’єднається назавжди з ним.
Тож нехай Справедливий і Милосердний Суддя не позбавить і нас цього Царства вічної слави і нескінченного блаженства. Амінь.
Блаженнійший Митрополит Володимир