Богослужіння цієї седмиці відрізняються особливою зворушливістю; ми немов проходимо зі Спасителем Його останній земний шлях. Служби непрості, щось у них може здатися незрозумілим, але згадаймо слова Христа, сказані в Гефсиманському саду учням: «Пободрствуйте зі Мною…».
Навіть, якщо ми розуміємо лише 10% із богослужіння Страсних днів, то і цього достатньо, щоб душа зазнала потрясіння, шоку, від усвідомлення того, що сталося. А де не розуміємо – просто побудьмо з Христом, пободрствуймо разом із Ним…
ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК
На утрені Великого вівторка згадуються події, описані у євангеліста Матфея (22 глава з 15 вірша і 23 глава). Але зміст служби вівторка запозичений із притчі про десять дів, про таланти і з продовження понеділкового оповідання про друге пришестя Христове. У вівторок Страсного тижня згадується день, коли Ісус Христос учив у Єрусалимському Храмі. Саме тоді Господь розповів Своїм учням про Друге Пришестя і притчі про десять дів і таланти.
Притча про десять дів — тема перших трьох днів Страсної седмиці. Саме до неї відсилають тропарі Великого Понеділка, Великого Вівторка і Великої Середи «Се, Жених грядет в полунощи» і ексапостиларій “Чертог Твой вижду, Спасе мой, украшенный”.
У притчі описується прийнятий за часів земного життя Господа Ісуса Христа ритуал, пов’язаний із одруженням. Подруги нареченої вночі очікували приходу нареченого. Наречений заходив, за зачиненими дверима підписувався шлюбний договір і починався весільний бенкет. Ті, хто спізнювалися зустріти нареченого, на бенкет не допускалися. Десять подруг нареченої чекають нареченого, п’ятеро засинають, і у них закінчується олія в світильниках. Наречений ось-ось має прийти, і вони просять інших поділитися олією. Проте інші гості відмовляються, щоб не залишитися самим ні з чим. Дівчата з погаслими світильниками біжать купити олії, але тим часом двері балдахину закриваються, і “нерозумні діви” вже не можуть туди потрапити.
Друга притча (про таланти) оповідає про правителя, який, їдучи, роздає своїм слугам таланти (міра ваги) срібла. Слуги пускають срібло в хід і коли господар повертається, віддають його майно уже з прибутком. Але один слуга, якому дістався лише один талант срібла, закопує скарб у землю і правителю повертає тільки його, — господар у нього все одно все відніме. Правитель щедро обдаровує перших слуг, а останнього жорстоко карає за недбальство.
Обидві притчі мають есхатологічний характер, тобто стосуються теми Другого Пришестя Христового і кінця Часів.
Церква Христова — Наречена, що очікує Його приходу. Весілля, описане у притчі, — Царство Небесне, очікування якого і повинно супроводжувати все життя християнина. Таким чином, мудрі діви — це ті, хто кожну секунду готовий зустріти Спасителя, а діви нерозумні — ті, хто до Його приходу не готовий, чому і опиняється без запрошення на бенкет. Світильники — це душі наші, олія — милостиня та інші добрі справи. Наречений в цій притчі — Сам Ісус Христос. Всі ми виходимо назустріч Йому: спочатку на приватний суд після смерті, а потім і на загальний — після воскресіння з мертвих. Наречений зволікає, тобто не припиняє наше життя смертю, чекаючи від кожної людини покаяння. Але люди, і гадки не маючи про час кінця свого життя і всього світу, безтурботно засинають.
І ось опівночі лунає крик про прихід Нареченого. Тоді всі запалили свої світильники, тобто напружили свою душевну увагу. Добре мудрим християнам: вони запаслися добрими справами, і душі їх будуть горіти любов’ю до Господа. Погано нерозумним: їх душі почнуть згасати, у передчутті мук пекла; вони схаменуться і підуть за єлеєм до продавців, тобто підуть шукати нагоди робити добрі справи, але в цей час прийде Наречений, і двері в Його чертог закриються. Отже, — робить висновок Господь, розповідаючи притчу, — пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський.
Та ж тема простежується в притчі про таланти. Господар, який від’їжджає — це Сам Господь Ісус Христос, а таланти — обдарування, дані Ним людям. Той, хто не розвиває дарів, даних Господом, буде Ним покараний.
Цими спогадами Свята Церква особливо закликає віруючих до духовної уваги, до розумного використання вживання подарованих нам здібностей і сил, особливо на справи милосердя, які Господь приймає як особисту заслугу собі самому, коли говорить про них: «Понеже сотворите единому сих братий Моих меньших, Мне сотвористе» (Мф. 25, 40).
Ми чуємо, як Господь називає лицемірами фарисеїв, які виділяли себе з єврейського народу дотриманням зовнішньої побожності і стародавніх переказів, приховуючи холодність і бездушність під зовнішньою обрядовою ревністю. Ми згадуємо про дану нам у хрещенні благодать — про золотий таланті, який можна примножити, а можна закопати в землю, так, що потім і це багатство, яким ми знехтували, заберуть у нас. Ми бачимо картини останніх часів і Страшного Суду, про день і час якого не знають навіть ангели небесні. Церква закликає нас бути в ці дні поруч із Христом, слухати заповіді Його і виконувати Його волю: Він тепер йде на добровільне страждання для того, щоб врятувати нас…
Піснеспіви, що ми чуємо в перші три дні Страсної седмиці також наскрізь пронизані мотивами із прит та євангельського читання.
Читайте також: Великий Вівторок. Святе Письмо
За матеріалами сайту: Української Православної Церкви