Діяння святих апостолів
24 зач., X, 1-16.
1 Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським.
2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився.
3 Явно він у видінні, десь коло години дев’ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію!
4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися.
5 Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром.
6 Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити.
7 Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому,
8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.
9 А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.
10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло,
11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив’язана, спускалась додолу.
12 У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.
13 І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж!
14 А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!
15 І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!
16 І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.
Від Іоанна святого Євангелія
24 зач., VI, 56-69.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!
59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?
61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?
62 А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.
66 Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?
68 Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.
69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!
