24 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.
27 А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!
28 А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок…
29 І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!
30 А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
На сьогоднішній день багато людей все частіше стають заручниками споживацького ставлення до життя, а деякі навіть максималистами, які хочуть все і відразу. Але така модель не зможе людину привести ні до чого доброго. Така модель, або таке сприйняття життя, призведе тільки до поглиблення духовно-моральних проблем в людині. Кожному з нас Господь дає не просто різні таланти, але дає нам можливість їх примножувати, пізнавати, розвиватися, досягати щось нове.
Всі ми проходимо через певні етапи саморозвитку і самопізнання. Та людина, яка пройшла ці важливі життєві етапи, набуває безцінний досвід пізнання, вивчення, розвитку, придбання і примноження своїх нових здібностей та талантів, Божих дарувань.
Однак часто ми відмовляємося від цього досвіду, хочемо все і відразу: хочемо без всіх цих труднощів, без роботи над собою, без виправлення себе, без усвідомлення своїх гріхів, помилок і поганих вчинків. «Ось мені це потрібно саме зараз! Саме зараз! Я не хочу чекати, чи щось терпіти! Мені потрібно саме в цю хвилину, в цю секунду!» Багато хто може сказати, а деякі навіть і кажуть: «Чому Бог не чує мої молитви? Чому Бог саме мені послав таке випробування? Я ось прийшов і один раз поставив у храмі свічку і хочу, щоб Господь дав мені все потрібне та необхідне!» Як сказав преподобний Гавриїл Ургебадзе: «Я прийшов в храм тільки за дивом, мені більше нічого не треба». А в духовному житті часто потрібно почекати, дозріти для того, щоб отримати те, що просимо, стати гідними. Але, на жаль, багато хто з нас скажуть: «Нехай хтось інший чекає, нехай хтось інший терпить», – і т. д.
І це стає справжньою духовно-моральною проблемою.
Якщо ми вчитаємося в сьогоднішній Євангельський уривок, то побачимо дуже дивний приклад – приклад віри, але не просто віри, а наполегливої віри мами, яка ходила за Господом і просила, щоб Господь зцілив її дочку. Господь чує молитви матері, але мовчить, не відповідає, продовжує мовчати. Відчуває віру, не дає зцілення доньки в той же момент, чекає. Не звертає уваги, але при цьому чує і знає потребу матері. Господь чекає від мами та від нас смиренності, і мати через свою наполегливу віру показує смиренність, завдяки якому отримує просиме.
В Євангелії ми читаємо: «Якась жінка, у якої дочка була одержима нечистим духом, прийшла і припала до Його ніг; a жінка ця була язичниця, родом сирійська фінікіянка. І вона просила Його вигнати біса з її дочки». А Він сказав їй: «Дай, щоб перше наїлися діти; недобре відняти хліб у дітей і кинути його собакам». Але вона сказала Йому у відповідь: «Так, Господи! Але ж і собаки під столом їдять кришки, що залишилися від дітей». І сказав Він до неї: «За те, що ти сказала так, – йди, вийшов з твоєї дочки біс!» (Мк. 7. 25-29).
Це дуже дивовижний і важливий для нас приклад віри, особливо для сучасної людини. Приклад сьогоднішнього Євангельського читання показує наполегливу віру, що не похитнулася, не злякалася, що не відступила, а навпаки продовжує просити і благати Бога; віру, яка привела маму до придбання чесноти смирення, а смирення привело до отримання просимого. Цікаво, якби ми були на місці цієї матері, чи змогли б ми мати таку віру, не відступили б ми, змирилися б, чи готові б були чекати, і працювати, і пізнавати, і купувати, як це зробила ця жінка?
Нехай сьогоднішній приклад послужить нам для зміцнення віри, для придбання нових чеснот і дасть нам впевненість в тому, що Господь чує наші молитви, але чекає від нас також участі через наше смирення.
Амінь.
Ієрей Іоанн Сухоняк