Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.
Приповiстi 9,1
Святе Письмо залишило нам дуже мало відомостей про події із життя Пречистої Діви Марії. Тут нічого не сказано про Її різдво, про Її молоді літа чи про Її святе Успіня, і навіть не подано імен Її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з традиції Церкви та апокрифів.
Апокрифи – це книги, що розповідають про події із життя Ісуса Христа чи Його Пресвятої Матері, про які не говорить святе Євангеліє. Хоча свята Церква не вважає апокрифи автентичними книгами чи певним історичним джерелом, однак вони містять багато чого з традиції та вірувань Церкви.
Головне джерело відомостей про життя Пресвятої Богородиці – апокрифічна книга написана близько 170-180 року, яка називається Протоєвангеліє Якова. Ця книга була підставою для встановлення свят Зачаття святої Анни, Введення в храм Богородиці, свята на честь Іоакима й Анни, а також Різдва Пресвятої Богородиці, яке сьогодні святкує Православна Церква. Саме з цього літературного джерела довідуємося про обставини сьогоднішнього свята – Різдва Пречистої Діви Марії, а також про те, ким були її батьки Іоаким і Анна.
Свято Різдва Божої Матері в Православній Церкві належить до дуже древніх Богородичних свят, хоча не можна точно визначити час, коли воно з’явилося. Про нього згадують святий Іоанн Златоуст, святий Прокл, святий Єпіфаній, блаженний Августин і святий Роман Солодкоспів. Палестинське передання каже, що свята Єлена (†330), мати імператора Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У п’ятому сторіччі про це свято згадує Служебник папи Гелясія (492-496).
Надання цьому святу статусу офіційного у Візантійській імперії приписують імператору Маврикію (582-602).
Народження Божої Матері ознаменувало початок спасіння людського роду. Богородиця стала вмістилищем Слова Божого, вмістивши в собі Невмістиме – Другу Іпостась Святої Трійці. Таким чином, на ній справдилися усі пророцтва Старого Заповіту про народження Месії – Спасителя. Християнство особливо звеличує Богородицю, називаючи Її в церковних піснеспівах «вищою від Херувимів і славнішою за Серафимів». Звеличена Божа Мати і в церковній іконографії.
У Київському соборі Святої Софії – Премудрості Божої знаходиться однойменна ікона, яка з особливою глибиною розкриває роль Діви Марії у процесі спасіння роду людського.
На іконі зображена Божа Матір і втілена з Неї Іпостась Премудрості – Син Божий. Премудрість, або Софія, – це Син Божий, про Якого в Книзі Притч Соломонових сказано: “Премудрість созда Собі Дім і затверди стовпів седмь” (9, 1). У цих словах є вказівка на Христа, Сина Божого, Який в посланнях апостольських іменується “Божою Премудрістю” (1 Кор. 1, 30), а в слові “Дім” вказується на Пресвяту Діву Марію, від Якої втілився Син Божий. Зображення ікони свідчить про виконання пророцтва.
На іконі Софії Київської зображений храм і Богоматір, Яка стоїть там у хітоні, з покривалом на голові, під покровом, підтримуваним сімома стовпами. Руки і долоні Її розпростерті, а стопи стоять на серповидному місяці. Божа Матір тримає предвічне Немовля, Яке благословляє правою рукою, у лівій руці Немовляти держава. На карнизі покрову накреслені слова з Книги Притч: “Премудрість созда Собі дім і затверди стовпів седмь”. Над покровом зображений Бог Отець і Бог Дух Святий. Із вуст Бога Отця виходять слова: “Аз утвердих стопи Єя”.
По обидві сторони зображені сім Архангелів з розпростертими крилами, які тримають у руках знаки Свого служіння: з правого боку – Михаїл із полум’яним мечем, Уріїл – із блискавкою, опущеною вниз, Рафаїл – із алавастром світу; із лівого боку – Гавриїл із квіткою лілії, Селафіїл – із чотками, Ієгудиїл – із царською короною і Варахиїл – із квітами на білій хустці.
Під хмарою з серповидним місяцем, який служить підніжжям Богоматері, зображений амвон з сімома сходинками (який зображає Церкву Божу на землі), із тими, що стоять на них старозаповітними таємними глядачами втілення Премудрості – праотцем і пророками. На кожній із семи сходинок амвона написи: віра, надія, любов, чистота, упокорювання, доброта, слава. Сім сходинок амвона стоять на семи стовпах, на яких накреслені взяті з Апокаліпсису зображення і їх пояснення.