Таїнства Хрещення і Миропомазання

Хрещення часто називається другим народженням, народженням у життя вічне. Церква говорить про те, що ми перебуваємо в такому духовному стані, що нас уже неможливо виправити або зцілити якось поступово, нам необхідно таки знову народитися. Уявімо, що ми розбили скляну вазу. Як ми можемо повернути їй колишній стан? Може, склеїти? Але навіть якщо взяти найкращий клей, дуже тонкий, дуже прозорий, все одно ваза від цього не зробиться цілою. Повернути колишній стан можна тільки розплавивши всі уламки і наново виготовивши вазу.

Якщо ви вирішили прийняти Хрещення

Хрещення — дуже багатогранне Таїнство. Під час його звершення людина стає членом Церкви. Звучить дуже просто, але за цим стоїть глибокий зміст.

Що таке Церква?

Це не просто зібрання віруючих людей: мовляв, нудно вірити одному, а разом веселіше. Зібралося двоє людей: “Віриш у Бога?” — “Вірю”. — “І я вірю, давай вірити разом”. — “Давай”. — “Ну ось, ми вже Церква!”Ні, це ще не Церква — поки що це клуб за православними інтересами.

Церква — це щось зовсім інше. Її можна уподібнити до живого організму. Погляньмо на організм людини. Він складається з окремих клітинок, але кожна клітина живе не сама по собі. У природі є, звичайно, клітини, які вміють жити самостійно, наприклад амеби. Але клітини в організмі живуть зовсім іншим життям. Кожна клітина виконує свою роль, і організм дає їй усе потрібне. Так само й Церква. Кожен християнин — це жива клітинка живого організму. Святий Дух пронизує усю Церкву і керує нею.

Хрещення можна уподібнити, наприклад, з операціїєю з пересадження нирки. Мета цієї операції в тому, щоб донорська нирка почала працювати, прижилася й жила єдиним життям із новим організмом. Що має сказати лікар, якщо нирка не приживеться? “Пробачте, але операція не вдалася. Можна вважати, що від пересадження ви не матимете ніякої користі!” Якщо ж лікар переконуватиме вас: “Операція пройшла успішно, ось тільки нирка так і не працює, але не турбуйтесь, адже вона була пришита намертво, і можна впевнено говорити, що ви тепер живете з ниркою”, — то цей лікар брехатиме.

А що повинен сказати священик, якщо він бачить, що після Хрещення людина не молиться, до храму не ходить, не сповідається, не причащається протягом місяця, півроку, зрештою роками?

Він повинен сказати:

Пробачте, але Хрещення хоча й звершилося, але, на жаль, ще не діє у вас, і поки що ви не отримуєте ніякої користі.
Дійсно, нирка пересаджується, щоб жити єдиним життям з організмом, а Хрещення звершується для того, щоб людина жила єдиним життям із Церквою. Немає церковного життя — отже, щось не так.

Як же? Ось у мене свідоцтво про Хрещення: печатка, підпис. Що ж, по-вашому, я не хрещений?!

З одного боку, людина хрещена, а з іншого — ні. Адже, як у землю кидають насіння, в душу під час Хрещення кидається сім’я нового життя. І якщо людина не трудиться, не обробляє сім’я, воно лежить у душі, не даючи паростків. Чи є в цьому випадку результат сівби? І так, і ні.

Хрещення можна порівняти також із приготуванням тіста: в борошно кладеться закваска, й тісто поступово підходить. А якщо кинути в нього закваску, вкладену в якусь капсулу? Ніби і є закваска в тісті, однак нічого з ним не відбувається.

Візьмемо двох діток. Одне не хрещене, а інше хрещене, але до храму не ходить. Отож, “автоматично”, тільки через те, що друга дитина хрещена, вона ніякої додаткової благодаті не отримує. Господь її любить, але так само, як і першу. Бо Господь любить усіх людей — і хрещених, і нехрещених.

Якщо палець туго перетягнути ниткою, то за тридцять-сорок хвилин почнеться відмирання тканин. Клітина живе тільки тим, що з’єднана з організмом воєдино. Перервіть цей зв’язок, і вона загине.

Якщо переривається спілкування з Церквою, то духовне життя, дане в Хрещенні, згасатиме.
 

Або ще один приклад. Ми йдемо до Бога. Підходимо до дверей, за якими починається дорога до Нього. Відкриваємо двері й стоїмо на місці. Чи стали ми ближчими до Бога? Ні. Двері відкрилися для того, щоб ми пішли дорогою, яка відкрилася погляду.

Хрещення звершується для того, щоб іти шляхом церковного життя. Нічого бити себе в груди, що ти хрещений, якщо зробив до Бога тільки один крок. Як був ти далеким від Бога, так і залишився таким.

Але що все ж таки відбувається під час Хрещення? Чи стає хрещена, але нецерковна людина знову нехрещеною і тоді може знову приймати Хрещення? Звичайно, ні, вдруге звершувати Хрещення неприпустимо! У людині під час цього Таїнства відбуваються важливі зміни. Сім’я нового життя, кинуте в душу при Хрещенні, перебуває в людині, і тому це Таїнство ніколи не повторюється.

За словами блаженного Діадоха, якщо людську душу уподібнити до будинку, то до Хрещення в людині, в самій глибині її серця, мешкав гріх і робив його оскверненим і тлінним.

У момент Хрещення гріх проганяється із найбільших людських глибин, а в серці її оселяється благодать. Але мине ще чимало часу, перш ніж благодать повністю преобразить людину — тут багато що залежить від неї самої.

Якщо господар будинку не дбає про своє житло, то гріх крізь відкриті двері й вікна легко входитиме в нього й після Хрещення. Якщо ж він стоятиме на варті своєї душі і надійно боронитиме й захищатиме її молитвою, постом, Сповіддю, Причащанням, то поступово преображатиметься.

Тому необхідно розрізняти такі поняття, як “дійсність” і “дієвість”. У дійсності Хрещення можна не сумніватися, але дієвість Таїнства залежить від самої людини. На жаль, майже єдина перевага хрещеного, який не живе церковним життям, полягає в тому, що повертатися в лоно Церкви він буде вже не через Таїнство Хрещення (воно ніколи не повторюється), а через Таїнство Сповіді, яке часто називається “другим Хрещенням”.

“Печать дару Духа Святого”

Одразу ж після Таїнства Хрещення звершується Таїнство Миропомазання, під час якого священик помазує особливим маслом — миром — основні органи чуття та основні частини тіла людини: чоло, вуста, ніздрі, очі, вуха, груди, руки, ноги. Кожне помазання звершується зі словами:

“Печать дару Духа Святого”.

Якщо в Хрещенні звершується наше духовне народження, то в Миропомазанні людині даються дари, необхідні для її духовного зростання.

Як після народження дитини мати оточує її своєю любов’ю, так і Церква після Хрещення дає людині благодать Святого Духа, яка допомагає їй у духовному зростанні. Духовне життя є постійним зростанням, а якщо врахувати тлінність і оскверненість нашого єства, то духовне життя є його преображенням.

Через помазання частин тіла Церква показує, що саме в людині вимагає щонайбільшого освячення і преображення. Може виникнути запитання: “Навіщо мої очі повинні преображатися або змінюватися, якщо я добре бачу? Що в них не так?”. Але давайте уважно прослідкуємо за собою.

Уявімо собі таку картину. Юнак слухає лекцію в інституті. Він добре розуміє, що ця лекція потрібна йому, він уважний, прагне засвоїти все сказане викладачем. Але людська слабкість бере своє, він починає засинати. Увага розсіюється, думки пливуть кудись далеко. І раптом сусід-студент починає пошепки розповідати йому анекдот. Сон зникає за одну мить, уся увага концентрується на розповіді, жодне слово не пропускається! Звідки нові сили, звідки нова енергія? А справа в тому, що всі наші органи чуття уражені гріховною хворобою. Усе, що корисне для душі, сприймається з величезними зусиллями, а все шкідливе липне до нас, входить у нас із потрійною силою.

Так, коли людина, наприклад, дивиться по телевізору якийсь документальний фільм про художню виставку, її погляд може блукати по різних предметах у кімнаті. Та варто їй хоч краєм ока “зачепити” яскравий відеокліп або рекламу, як погляд її вже неможливо відірвати від екрана. Гріхом уражується уся людина. Кожний із нас, напевно, помічав за собою, що іноді йде зовсім не туди, куди потрібно йти — ноги самі несуть в інше місце, а руки іноді роблять зовсім не те, що задумала голова.

Святий Дух у Таїнстві Миропомазання сходить на людину і починає поступово її змінювати. Але потрібно пам’ятати, що зцілення не буває швидким і отримує його людина не автоматично.

У Хрещенні в нашу душу сіється сім’я нового життя, а в Миропомазанні на нас сходить Святий Дух, Який Своєю благодаттю зрошує це насіннячко, щоб воно розрослося.

Святий Дух преображає і наш слух, і наш зір, і наш розум, і наше серце, тільки не потрібно Богу заважати в цьому, а навпаки, необхідно активно допомагати. Чи зможе Господь духовно змінити людину, якщо вона сама продовжує заражати свою душу тим, що дивиться розпусні фільми, читає вульгарні газети й журнали, поганить себе нечистими анекдотами й лайками? Ніжний паросток чистоти, який починає зростати в душі людини, легко розтоптати, особливо якщо це душа дитини.

Ієрей Ілія Шугаєв

За матеріалами брошури
Православ’я перші кроки К. 2008 с. 21-25

4 коментарі до “Таїнства Хрещення і Миропомазання”

  1. Якщо в день хрестин перед хрещенням дитини хтось поставив свічку за упокой рідних, це якось вплине на дитину?

    1. Ні, це ніяк не вплине на духовне життя вас чи вашої дитини.
      Наприклад, на такі великі свята як Різдво Христове, чи Пасху, в храмах за звичай священник не звершує молитв за померлих в слух, але по церковним правилам повиннен також і в такі святкові дні підносити молитви до Бога за померлих. Тут нічого поганого немає, а навпаки це правильно, що ми не забуваємо за наших покійних родичів та молимось за них Господу.
      Благословенного Вам дня!

  2. Доброго вечора. Скажіть будь-ласка чи може крестити дитину людина, у якої я крестила дитину. Дякую.

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.