Суть чернечого життя полягає в тому, щоб зцілити свою пошкоджену волю, тобто з’єднати її з волею Божою.
Святитель Ігнатій Брянчанинов
Є багато професій, що мають своїх святих. Якщо ви військовослужбовець, ваш патрон – Георгій Побідоносець. Якщо лікар – святитель Лука Кримський. Якщо вчитель або історик – Нестор Літописець. А чи є небесні покровителі в пекарів та … пожежників?
Хліб здавна вважався не просто їжею, але – сакральним Небесним даром. Особливо відколи Син Божий, скасовуючи криваві жертвоприношення, встановив Таїнство Євхаристії – причастя Тілу і Крові Господніх під виглядом хліба й вина. Ми звикли приносити з храмів проскури. Але чи усвідомлюємо ми, що в перекладі проскура означає жертву, і встановлена вона була ще в Старому Завіті?
13-го листопада – професійне свято в тих, хто випікає цей особливий Богослужбовий хліб. Адже саме в цей день звершується пам’ять преподобних Спиридона та Никодима, просфорників Києво-Печерських. І хоча на перший погляд їхній духовний подвиг зовні не такий показовий, як, наприклад, у святих воїнів, великомучеників або чудотворців, цим Лаврським ченцям є чим здивувати і чому навчити сучасну людину.
***
До того ж, хоча й невідомо достеменно, скільки в Лаврі за час її існування було пожеж, їх принаймні сталося на одну менше. І – саме завдяки одному з цих святих.
Це трапилося в ХІІ столітті. Одного ранку, коли в Лаврській просфорні лише починався процес випікання, з печі несподівано вистрибнуло полум’я та запалило стелю і дах. Головний проскурник не розгубився: своєю мантією він затулив гирло печі, а у власяниці приніс води, якої виявилося достатньо, щоб зупинити вогонь.
Його ім’я – преподобний Спиридон. У 1139-му році він, звичайний селянин похилого віку з віддаленої периферії, прийшов до славетної столичної обителі, яка бачила в своїх стінах і князів, і видатних подвижників. Дивовижно, наскільки сивочолий чернець, який не мав освіти, прагнув навчатись. І вже невдовзі Спиридон, опанувавши азбуку, не лише прочитав усю Псалтир, а й вивчив її напам’ять. А ще здивував він оточуючих любов’ю до молитви і чистотою життя. Тому то Лаврський ігумен, преподобний Пимен, й доручив Спиридону відповідальний послух – випікання проскур для звершення Літургії. Святий прийняв це благословення з радістю. Щоранку розпочинав він спів псалмів перед початком роботи, і щовечора, завершуючи випікання, доспівував до кінця й усю Псалтир.
Згодом до преподобного приєднався його однодумець та вірний помічник Никодим, разом з яким вони бездоганно звершували цю справу понад 30 років.
А останній урок преподобний Спиридон Києво-Печерський дав православним вже після своєї смерті: це – його пальці, троєперстно складені для хресного знамення. Саме так осінив себе в останню мить преподобний, ставлячи цим крапку в суперечці про те, як треба правильно хреститись.
***
Зараз Лаврська просфорня – це високі технології та сучасне приладдя, які допомагають долати багато складностей. Проте, як зазначив продовжувач справи преподобного Спиридона, сучасний головний проскурник та начальник всього продовольчого відділу Лаври, ієродиякон Тит, послух випікання Богослужбового хлібу є непростим і сам процес починається дуже рано – о третій ранку. А для цього потрібно ще заздалегідь увечері поставити закваску.
За словами отця Тита, для виробництва проскур застосовуються лише найкращі сорти борошна. Але окрім відбірних інгредієнтів для тіста у кожної Лаврської проскури є й інша важлива складова: це молитва. Саме вона є тією дорогоцінною духовною приправою, яка допомагає випікати сакральний хліб найвищої якості.
Звісно, технології з часів Спиридона й Никодима змінилися, але є в цьому процесі дещо, без чого неможлива будь-яка монастирська справа. Цьому й по сьогодні навчають преподобні сучасних Лаврських проскурників. Це – велике мистецтво послуху. І головне в ньому, за словами отця Тита, – відчуття радості від його несення, що й було притаманне преподобним Спиридону та Никодиму.
Отже, отримавши від святих духовний приклад, підіб’ємо підсумки.
По-перше: скільки б вам не було років, намагайтесь навчатись та зростати – передусім – духовно. Для цього більше читайте, віддаючи перевагу Священному Писанню та духовно-змістовним книгам, не нехтуючи при цьому й сучасною літературою, щоправда, за умови, якщо в ній містяться корисні для душі роздуми і сюжети.
По-друге: любіть свою справу, намагайтеся робити її, якщо це можливо – з молитвою та любов’ю. І сприймайте свої обставини, як певний послух – а це можливо і на роботі, і, особливо, в сім’ї, адже якщо Бог нагородив вас дружиною і дітьми, це означає, що Він дав вам послух піклуватися про них.
І, зрештою, останнє: якщо вогонь пристрастей вириватиметься з гирла житейської печі, намагайтеся скоріше загасити його молитвою і любов’ю, прикликуючи подумки на допомогу дивовижних Лаврських преподобних – Спиридона та Никодима!
Христос посеред нас!
Протодиякон Микола Лисенко
За матеріалами сайту: Православіє в Украні