Блаженніший Митрополит Володимир: Звертаючись до перших християн, а через них і до нас, апостол Павел називає їх „святими”, „своїми Богові”, „членами Тіла Христового”, а апостол Петро у своєм посланні каже „ви – рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення… колись не народ, а нині народ Божий” (1 Пет. 2, 9-10). Тому з першохристиянських часів за членами Церкви і закріпилася назва – „народ Божий”.
Учень апостола Петра святий Ігнатій Богоносець каже, що „без єпископа немає Церкви”, а в іншому місці додає: „Де єпископ, там і народ Божий, а де народ Божий, там і Вселенська Церква”. Тобто Церкви немає без народу Божого, бо навіщо пастух, коли немає стада.
Головним же служінням, до якого покликані усі віруючи (окрім добрих справ і особистого благочестя), є спільна хвала Богові під час головного церковного богослужіння – Євхаристії, що перекладається з грецької як „подяка”.
Божественна літургія звершується не одним тільки духовенством, а спільно з народом Божим. Тому і називається служба „літургією”, що з грецької перекладається як „спільна справа”.
Та й слово „Церква” від грецького „Екклесія” – „зібрання”. Таким чином, не праві ті, хто вважає, що Церква – це тільки священики, або церковнослужителі. Церква – це весь народ Божий: і духовенство, і віруючі.