Хворих виліковуйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром одержали – даром давайте.
Євангеліє від Матвія
Ці євангельські слова повною мірою засвідчив своїм життям святий великомученик і цілитель Пантелеймон, пам’ять якого вшановує нині Свята Церква.
Він народився у Віфінії (Мала Азія) в місті Никомідія в сім’ї знатного язичника Євсторгія і був названий Пантолеоном (що значить “по всьому лев”), оскільки батьки бажали бачити його мужнім і безстрашним хлопцем.
Мати, свята Єввула (пам’ять 30 березня), виховувала хлопчика в християнській вірі, але рано закінчила своє земне життя. Тоді батько віддав Пантолеона в язичницьку школу, а потім навчав його медичний науці у відомого в Никомідії лікаря Евфросина. Відрізняючись красномовством, хорошою поведінкою і незвичайною красою, юний Пантолеон був представлений імператору Максиміану (284-305 рр.), який захотів залишити його придворним лікарем.
Втім Господь бажав, щоб Пантолеон служив йому – істинному Царю царів. Одного разу хлопець зустрівся з пресвітером, який розповів йому основні істини християнської віри. З цих пір Пантолеон став щодня заходити до священика Єрмолая (так звали пресвітера) і з насолодою слухав те, що відкривав йому Божий служитель про Іісуса Христа.
Згодом святий Єрмолай хрестив хлопця. Сім днів провів новохрещений у свого духовного вчителя, вбираючи в своє серце істини святого Євангелія. Ставши християнином, Пантолеон часто розмовляв з своїм батьком, розкриваючи йому брехливість язичества і поступово готуючи до прийняття християнства.
В цей час Пантолеон вже був відомий як гарний лікар, тому до нього привели сліпого, якого ніхто інший не міг зцілити.
“Світло очам твоїм поверне Батько світла – Бог істинний, – в ім’я Господа мого Іісуса Христа, що освічує сліпих, прозри!” Сказав святий великомученик Пантелеймон
Сліпець одразу ж прозрів, а разом з ним духовно прозрів і батько святого – Євсторгій, і обидва з радістю прийняли святе Хрещення.
Після смерті батька святий Пантолеон присвятив своє життя стражденним, хворим і убогим. Він безоплатно лікував тих, що зверталися до нього, відвідував в темницях в’язнів і при цьому зціляв стражденних не стільки медичними засобами, скільки молитовним звертанням до Господа Іісуса Христа. Це викликало заздрість, і лікарі донесли імператору, що святий Пантолеон християнин і лікує християнських в’язнів.
По велінню імператора святого великомученика Пантолеона привели в цирк і кинули його на розтерзання диким звірам. Але звірі не зачепили святого. Побачивши це, глядачі піднялися з місць і стали кричати:
“Великий Бог християнський! Нехай буде відпущений неповинний і праведний хлопець!”
Розлючений Максиміан наказав воїнам убити мечами всіх, хто славив Господа Іісуса, і навіть убити звірів, що не чіпали святого мученика. Тоді святий Пантолеон вигукнув:
“Слава Тобі, Христе Боже, що не тільки люди, але і звіри вмирають за Тебе!”
Нарешті, помішаний від люті Максиміан наказав відрубати великомученику Пантолеону голову. Коли мученику відсікли голову, то з рани разом з кров’ю витекло і молоко, а маслина, до якої був прив’язаний святий, у цей момент проквітнула і наповнилася цілющих плодів. Побачивши це, багато людей увірувало в Христа Іісуса. Тіло святого Пантелеймона, кинуте в багаття, залишилося непошкодженим, і тоді Никомідійський страстотерпець був похоронений християнами на землі схоласта Адамантія.
Лаврентій, Вассой і Провіан, учні великомученика, написали оповідання про життя, страждання і смерть Пантелеймона. Пам’ять святого Пантелеймона спрадавна шанується православними. Вже в IV столітті були споруджені храми в ім’я святого в Севастії Вірменській і Константинополі.
Кожного року у Никомідії напередодні 27 липня – дня пам’яті святого великомученика – звершується урочистий хресний хід з чудотворною іконою святого. Тисячі людей – православних християн і інших віросповідань – вірмен, католиків і навіть магометани з’їжджаються сюди і привозять сотні хворих, які одержують зцілення по молитвах святого. У церковній книзі “кондак”, що зберігається в Никомідійській митрополії, зафіксовано дві тисячі автографів греків, турок, італійців і вірмен, що одержали зцілення по молитвах великомученика Пантелеймона.
Шанування святого мученика в Руській Православній Церкві відоме вже з XII століття. Великий князь Ізяслав, в святому Хрещенні Пантелеймон, мав зображення великомученика на своєму бойовому шоломі і його заступництвом залишився живий в битві 1151 року. Під командуванням Петра I російські війська отримали в день пам’яті великомученика Пантелеймона дві морські перемоги над шведами: у 1714 році при Гангаузе (Фінляндія) і в 1720 році при Гренгаме (невелика гавань на Аландськіх островах).