Справа пастиря є справою апостольською, і дух пастиря має бути апостольським. Це – жива і діяльна ревність про спасіння душі.
Єпископ Феофан Затворник
Кирило Олександрійський прославляється Церквою цього дня за великі його труди й подвиги, здійснені задля захисту догматів Вселенської Церкви від єресей.
Після смерті Патріарха Феофіла святий Кирило одностайно був обраний на патріарший престол Олександрійської Церкви. Він одразу став на чолі боротьби проти поширеної в тих краях єресі Новаціана. Ця течія проголошувала, що християни, які під час гонінь відпали від Церкви, не можуть бути знову прийняті нею. Святитель також довго протистояв іудеям, які часто виступали проти християн, навіть доходило до кровопролиття. Ще важчою була боротьба з несторіанською єрессю.
Несторій, пресвітер Антіохійської Церкви, у 428 році був обраний на Константинопольську кафедру й отримав можливість поширювати своє єретичне вчення. Він називав Матір Божу не Богородицею, а Христородицею, маючи на увазі, що Вона народила не Бога, а людину Христа.
Святий Патріарх Кирило неодноразово писав Несторію і доводив йому його неправоту, але той стояв на своєму. До того ж почав гоніння на православних і зводив наклепи на святителя. Ситуація настільки загострилася, що єдиним виходом було скликання Вселенського Собору. Тож 431 року до міста Єфеса з’їхалося 200 єпископів від усіх християнських Церков. Розглянувши вчення Несторія, вони засудили його як єресь. Сам же Несторій, не підкорившись рішенню Собору, був позбавлений сану й висланий до Лівійської пуселі. Там він завершив своє життя в страшних муках.
Святитель Кирило управляв Олександрійською Церквою 32 роки. Під кінець його плідної діяльності паства була очищена від єретиків. М’яко й обережно Патріарх підходив до тих, хто через свою простоту й незнання впадав у хибне мудрування. Він також зумів побороти у собі упередження до пам’яті Іоанна Златоуста. Кирило Олександрійський розкаявся в тому, що тримав неприязнь до великого угодника Божого й влаштував святкування на честь святителя.
Упокоївся Патріарх Олександрійський 444 року. Він залишив по собі багато праць. Особливо варто відзначити тлумачення Євангелія від Луки, Іоанна, Послань апостола Павла, а також апологію християнства проти імператора Юліана Відступника. Особисте благочестя подвижника поєднувалося в ньому з мудрістю наставника і ревного захисника Православія. Завдяки цьому Кирило Олександрійський увійшов до сонму православних святих.