Православна місія в столиці Китаю місті Пекіні була заснована триста років тому. У 1902-му були канонізовані 222 китайських новомученики як місцевошановані святі, і ще до 1917 року була написана їх ікона і складена особлива служба цим святим.
Перше свідчення про православних в Китаї належить до 1685 року. А вже на початку XVIII століття указом Петра Першого в Пекіні була заснована Руська Духовна місія. До початку XX століття православна громада Пекіна налічувала кілька сотень людей. Майже всі вони прийняли мученицьку кончину під час повстання «боксерів» проти іноземного втручання в економіку, внутрішню політику і релігійне життя Китаю.
Народний протест проти колоніалізму влітку 1900 був підтриманий урядом китайського імператора. Одним з гасел боксерів стала боротьба з християнською Церквою і зверненими в християнство китайцями. У ході цієї боротьби були страшно закатовані і вбиті понад 30 000 християн різних конфесій, які не відреклися від Христа, незважаючи на тортури і знущання іхетуаней.
Тільки 222 з православних були упізнані, їх мощі зібрані і поховані в крипті новозбудованого храму Всіх святих мучеників в Пекіні. У роки «культурної революції» цей храм був зруйнований, а його крипта затоплена.
У 1902 році китайські мученики були канонізовані Руською Православною Церквою як місцевошановані святі. Китайським новомученикам ще до 1917 року була складена особлива служба і написана ікона.
Святкування Собору новомучеників китайських в відбувається в день початку побиття християн в Пекіні, 11 червня (24 червня за новим стилем).
За словами тодішнього начальника Руської духовної місії в Пекіні архімандрита Авраамія (згодом митрополита Іннокетія):
«Головним днем мученицької смерті православних китайців в Пекіні було 11 червня 1900 року. Ще напередодні по всіх вулицях були розклеєні прокламації, які закликали язичників до побиття християн і загрожували смертю кожному, хто наважиться їх покривати. У ніч з 11 на 12 червня боксери з палаючими смолоскипами, з’явившись у всіх частинах Пекіна, нападали на християнські житла, хапали нещасних християн і катували їх, змушуючи відректися від Христа. Багато в жаху перед катуваннями і смертю відрікалися від православ’я, щоб врятувати своє життя, і кадили перед ідолами. Але інші, не боячись мук, мужньо сповідували Христа. Їх доля була страшна. Їм розпорювали животи, відрубували голови, спалювали в оселях. Розшуки і винищення християн тривали і всі наступні дні повстання. Після винищування осель християн їх самих виводили за міські ворота в язичницькі кумирні боксерів, де допитували й спалювали на вогнищах».
За матеріалами сайта: Української Православної Церкви