Людині необхідно дотримуватися трьох головних правил: боятися Бога, часто молитися і робити добро людям.
Преподобний Пимен Великий
Преподобний Пимен Великий народився близько 340 року в Єгипті. З двома своїми братами він пішов в один з єгипетських монастирів, де всі троє прийняли чернечий постриг. Преподобний був суворим пісником і не вживав їжі по тижню і більше. З часом слава про його духовну досконалість швидко поширилася по всьому Єгипту. Його повчаннями користувалися не тільки єгипетські ченці, а й багато мирян. Преподобний Пимен помер у віці 110-ти років. Незабаром він був прославлений Церквою серед святих угодників Божих. За свою надзвичайну скромність, правдивість і самовіддане служіння Господу святий отримав ім’я Великий.
У чому полягає справжня велич людини? Якщо для суспільства ознакою величі можуть стати визначні військові або творчі здобутки, то для Християнства основний критерій – це велич і краса душі. Така, яку явив у IV-V століттях Єгипетський подвижник Пимен, названий нащадками Великим.
Слово, яке лікує
Його мати важко сприйняла рішення трьох своїх синів стати ченцями. Коли вона навідала їх та домоглася зустрічі, Пимен промовив до неї: «Якщо ти витримаєш тимчасову розлуку з нами, тоді бачитимеш нас у майбутньому житті, оскільки ми сподіваємося на людинолюбство Боже». Почувши ці слова, мати трьох подвижників заспокоїлася та прийняла Божу волю.
Між славою та благодаттю. Вибір
Слава про подвиги й побожність Пимена зрештою досягла правителя області, і тоді він забажав бачити преподобного. Але святий зрозумів: варто дозволити це спілкування, і благодать смирення залишить його душу, поступившись місцем гордощам. Тому він свідомо відмовив.
Про колоду і сучок
Проте, уникаючи контактів з сильними світу цього, Пимен завжди був відкритий до братії, часто допомагаючи інокам доброю порадою. Тим, хто надто часто помічав гріхи ближніх, він радив не довіряти очам, натомість по-особливому налаштовувати зір, пам’ятаючи, що наші особисті гріхи подібні до колоди, гріхи ж брата – до сучка.
Про вогонь злоби і воду молитви
На запитання, як позбутися нав’язливих злих думок, старець зауважував: «Якщо людина має з одного боку вогонь, а з іншої – посудину з водою, то коли почне палати від вогню, бере воду і гасить вогонь». Зрозуміло, що в цьому образному порівнянні вогонь, який розпаляє в людині гріховні пристрасті – це злі помисли, які навіває нам ворог спасіння людського. І загасити їх можливо лише струменями молитви, почерпнувши їх із благодатної духовної водойми. А для цього треба всіма силами спрямувати власну душу до Бога.
Про строки каяття
Одного разу до Пимена прийшов чернець, та, зітхнувши, промовив: «Я важко згрішив і хочу провести в каятті три роки… Чи достатній такий строк?» На це старець відповів: «Цього забагато. Я думаю, якщо людина покається від усього серця, та покладе твердий намір більше до цього гріха не повертатися, тоді Бог прийме навіть його триденне покаяння…»
Про справжнє утримання
Про справжнє мовчання
Багатьох із братії турбувало питання: що краще – розмовляти чи мовчати? На це Пимен відповідав: «Буває, що людина здається мовчазною, але якщо при цьому її серце постійно засуджує інших, тоді вона теревенить, не замовкаючи… Але є такі, котрі весь день начебто теревенять, при цьому всередині зберігають справжнє мовчання, тому що не засуджують нікого».
Між теорією і практикою
Звісно, вчити інших преподобному допомагало те, що всі свою поради Пимен втілював, перш за все, у власному житті.
Так, одного разу він дізнався, що є один відлюдник, який заздрить йому. Взявши їжі для пригощання, Пимен разом із кількома іноками пішов навідати свого ненависника. Але той відмовився виходити до гостей, зачинившись у келії.
Тоді преподобний Пимен сказав: «Ми не підемо звідти нікуди, допоки не сподобимось побачити великого старця та вклонитися йому». Рішучість та смирення Пимена зробили свою справу. Побачивши, що гості залишаються під пекучим сонцем, старець відчинив двері та прийняв усіх з великою любов’ю.
Між високими матеріями і реальним життям
Іншого разу гість прийшов до самого Пимена: один інок бажав почути від преподобного настанову, однак почав розмірковувати про високі та неосяжні духовні матерії…
Але, на здивування гостя, Пимен, зазвичай приязний та гостинний, замовчав та відвернувся від нього. Спантеличеному ченцю пояснили: преподобний не любить розмов про абстрактні величні поняття.
Тоді інок-гість запитав про те, як боротися з душевними пристрастями. Пимен миттєво преобразився – з радісним обличчям він розвернувся до інока: «Ось тепер ти добре сказав. Я буду тобі відповідати!». Та дав гостю багато корисних порад.
Замість епілогу. Повчання після смерті
На запитання, чи корисні для людини помірність, утримання, відмова від багатьох задоволень, тривала молитва та інші супутники чернечого подвигу, преподобний Пимен відповів своїм віком, адже прожив на землі понад 110 років, заслужено отримавши за свої смирення, правдивість, жертовність та самовіддане служіння Богові ймення Великого.
Постскриптум. Практичні висновки
Преподобний Пимен радив: «Людині необхідно дотримуватися трьох головних правил: боятися прогнівити Бога, часто звертатися до Нього в молитві та часто робити іншим добро».
На запитання, як боротися з агресією, старець зауважив:
«Злоба ніколи не знищить злоби. Якщо хто тобі зробив зло, зроби йому добро, і твоє добро переможе його злість».
Тож, спробуймо частіше застосовувати в щоденних стосунках із ближніми цю просту, але безцінну пораду. Можливо, тоді оточуючий нас світ стане кращим!