Шляхетність – не в знатності предків, але в моральному житті
Святитель Іоанн Златоуст
В історії Сербії особистість святителя Сави Немані є винятковою. Ніхто ні до нього, ні пізніше не зробив так багато для своєї Вітчизни, як цей видатний діяч Православія. Усю свою енергію святитель спрямував на здобуття Царства Небесного. Для цього він поклав своє життя на олтар служіння Богу і своїй Вітчизні.
Ростислав (Растко), так звали святителя в миру, був сином сербського короля Стефана Немані та Анни, дочки грецького імператора. З дитинства юнак мав великий потяг до чернечого життя. А тому, коли йому виповнилося 17 років, він вирушає на гору Афон.
Звичайно, для сановитих батьків було важко сприйняти таке рішення сина. Король Стефан, сподіваючись змінити думку Ростислава, відправляє свого вірного воєводу разом із дружиною на Афон. Воїни одержали наказ уважно стежити за Ростиславом, аби той не прийняв чернечий постриг.
Однак вибір сина короля Стефана був безповоротним. Ледь тільки воїни земні втратили пильність, як Ростислав стає воїном царя небесного: його постригають у ченці з іменем Стефан.
Зовсім невдовзі святий Сава зумів умовити стати ченцем і свого батька-короля. Вони разом подвизалися у Ватопедському монастирі, а згодом завдяки їхнім старанням було відновлено сербський Хілендарський монастир, що отримав статус царської ставропігії. Саме у цьому монастирі святого Саву було рукопокладено спочатку в сан диякона, а згодом і в сан пресвітера. У 1219 році у Нікеї на свято Успіння Пресвятої Богородиці його було висвячено в сан архієпископа. З того часу архієпископ сербський обирався не Константинопольським патріархом, а собором сербських єпископів, що фактично означало автокефалію Сербської Православної Церкви.
Повернувшись на Батьківщину, святитель Сава одразу взявся за укріплення державності Сербії. Для цього він уклав мирну угоду з королем Угорщини Владиславом, який під впливом Стефана згодом прийняв Православіє. Також святитель вінчав на Сербський престол свого брата Стефана, а після його смерті – Стефанового сина Радослава.
Багато працював святий Сава на церковному поприщі. Після його подорожей монастирями Палестини в усіх сербських чернечих обителях був запроваджений Єрусалимський устав. Святитель Сава побудував і освятив багато церков.
Не зважаючи на таку інтенсивну зовнішню діяльність, святитель ні на мить не полишав внутрішньої молитви. Він був прихильником ісихазму, вчення про досяжність внутрішнього преображення завдяки аскезі і доброчинному життю у Христі, й активно його проповідував.
Поставивши на патріаршому престолі своїм наступником архієпископа Арсенія, святий Сава мирно відійшов до Господа у 1237 році.
Сербська Православна Церква багато чим завдячує сьогодні святителю Саві та його титанічній праці. Своїм високоморальним духовним життям він, ніби камертоном, налаштував у Сербії чернече життя на довгі віки. Тому кожен серб вважає своїм обов’язком низько схилити голову перед цим національним героєм. Втім, насамперед для усіх він – святитель, святий покровитель Сербії.