Потрібно поклонятися зображенню Владичиці всіх – Богородиці, як Матері Сина Божого; зображенню святих, як друзів Божих, Тому що вони є образом і подобою Божою.
Преподобний Іоанн Дамаскін
Часто з боку різних християнських організацій можна почути закиди на адресу Православної Церкви стосовно вшанування святих ікон. Її фактично звинувачують у тому, що вшановуючи ікони, Церква таким чином впадає в ідолопоклонство, бо вшановує рукотворні предмети: дерево і фарби.
Чи так насправді це?
Дійсно, християни вшановують ікони, називаючи їх священними. Втім, роблять це не тому, що вважають матеріальні предмети за святиню. В жодному разі! Насправді християни вшановують не самі ікони, а зображених на них.
Щось схоже ми можемо спостерігати і в житті людини, яка зберігає фотографію дорогої особи. Але фотографія є цінною лише в силу того, що вона відтворює образ людини, яка завдяки цьому продовжує жити в серці і пам’яті нащадків.
Однак ікона – це дещо більше, ніж проста фотографія. Ікона є вікном у світ духовний, вона актуалізує присутність того, хто зображений на іконі. Таким чином, призначення ікони – поєднувати два світи: світ духовний зі світом матеріальним. Ікона робить людей ближчими до святих.
Сьогодні християни вшановують Києво-Братську ікону Божої Матері.
Києво-Братська ікона Божої Матері раніше була місцевою в Борисоглібській церкві в місті Вишгороді (Київському), де вона чудесно з’явилася у 1654 році. У 1662 році, під час війни Росії з Польщею (1659-1667), місту була нанесена велика шкода від воюючих на стороні поляків кримських татар. Храм святих страстотерпців Бориса і Гліба був розорений і спаплюжений. Втім Промисел Божий зберіг Чудотворну ікону Божої Матері, яку своєчасно винесли з храму і пустили по Дніпру. Ріка винесла ікону до берега Подолу в Києві, де вона була з радістю прийнята православними і з належними почестями перенесена в Братський монастир. Там вона і залишалася протягом довгого часу. В описі церковного майна Київо-Братського монастиря, зробленого у 1807 році, ця ікона згадується як особливо шанована.
Також існувала “Пісня про чудотворну Києво-Братську ікону Богоматері”, складена після 1692 року. Вшанування ікони звершується тричі на рік. Оригінал ікони не зберігся, а її точна копія зберігалася в Київському Покровському монастирі, у Микильському соборі.
Божа Мати є особливою Покровителькою роду християнського і це покровительство проявляється зокрема в Її іконах. Усіх, хто припадає до них, Богородиця не залишає – усім надає Свою допомогу.