Дивний є Бог во святих Своїх! 13 днів відділяє нас від свята Різдва Христового. І дні пам’яті видатних святих – наче східці до цього свята. Сьогоднішня сходинка – дивовижний святий, який прославив своїм життям Бога, втіливши Його головну Заповідь – любові до ближніх.
Саме 25 грудня Православна Церква урочисто вшановує святителя Спиридона Чудотворця, єпископа грецького міста Триміфунт. І до сьогодні він, подібно до святого Миколая, не припиняє допомагати людям. Цікаво, що Його часто називають «мером» усіх міст, тому що зберігаються численні розповіді про те, як по молитвах цього святителя Господь допомагав безпритульним отримати дах над головою.
Збереглося небагато відомостей про життя Спиридона Триміфунтського до прийняття єпископства – лише те, що був він пастухом, мав дружину і дітей. Велику частину свого статку Спиридон жертвував на потреби нужденних, і за це Господь наділив його даром звершувати дива – зціляти невиліковно хворих та вигонити бісів.
За царювання Костянтина Великого, на початку IV століття, Спиридона було обрано на відповідальне єпископське служіння: тоді, як і за часів апостольської Церкви, це робилося соборним рішенням громади. Але навіть ставши «князем Церкви», Спиридон залишився таким, як і раніше, поєднуючи пастирство з невпинними справами милосердя – недарма його зображують на іконах у шапочці звичайного пастуха.
Є спогади про участь святителя в І Вселенському Соборі, коли він силою своєї віри переконував високоосвічених філософів-аріан у правдивості вчення про Трійцю. Але найсильніше аріан вразило диво, коли Спиридон на прикладі цеглини, в якій нероздільно поєдналися енергія вогню, стихія води та єство глини, пояснив опонентам тайну Нероздільності Святої Трійці.
Збереглися численні розповіді про дива, які звершувалися по молитвах святого – це і дощі під час посухи, і зцілення, і навіть воскрешення померлого немовляти.
У багатьох дивах Спиридон уподібнювався до святого Миколая. Так, одного разу він врятував від несправедливої страти свого друга. Поспішаючи на судилище, святитель був спинений великим потоком води. Але після молитви Спиридона потік призупинився, та він встиг звершити праведну справу.
Святитель був дуже гостинний. Якось, під час Великого посту, до нього завітав подорожній, але в домі не знайшлося ані хліба, ані навіть муки, бо Спиридон під час посту їв не кожного дня. Тоді святитель звелів принести з комори засолене м’ясо, і, сівши за стіл та благословивши трапезу, почав їсти разом із гостем. А коли той заперечив, що зараз піст, Спиридон, звершуючи заповідь про гостинність, промовив – «Не слід відмовлятись, адже для чистого – все чисте».
Дуже характерним для святителя був його звичай частину врожаю роздавати вбогим, а частину – в борг усім нужденним. При цьому Спиридон лише показував, де двері клуні, а люди самі брали стільки, скільки було потрібно, повертаючи теж без контролю скільки було в їхніх силах.
Вдячна народна пам’ять пронесла образ милосердного святителя крізь багато століть, і по сьогодні звертаючись до угодника Божого по молитовну допомогу.
***
Те, як по молитвах святителя Спиридона Господь вирішує житлові проблеми віруючих, часто підтверджує його народне звання «мера» усіх міст, і відбувається це також і в наш час. Один із подібних випадків стався 2007-го року з сім’єю вірян, у яких народилося четверо діток, а жили вони тоді в тісній маленькій квартирі. Ольга – так звали маму – почала замовляти молебні святому Спиридону, сподіваючись на його заступництво. Кілька разів це начебто не приносило ніякого результату…
Після чергового молебню знайомий несподівано подарував іконку святителя – Ольга зрозуміла це як знак надії. І вже невдовзі знайшлась простора квартира. Вона була не надто дорогою – перший поверх, але для малечі це й накраще: не треба вибачатися перед сусідами за тупотіння, та й голова не болить за можливі дослідження балкону і пізнання висоти. Неймовірно, але від нового житла було рукою подати до того самого храму, з молебню в якому все розпочиналось. Переїхавши в нове помешкання під Новий рік, Оля, ще не звикнувши до реальності дивовижної події, підійшла до ікони святителя, і сльози подяки самі заструменіли по щоках, а на серці стало так тепло, як може бути лише поруч каміну довгими зимовими вечорами… Святий Спиридон дивився на неї своїми добрими очима і начебто пошепки промовляв: «Ніколи не впадайте в смуток та радійте, адже Господь – поруч!»
***
Завершується наша подорож до Віфлеємських ясел дорогою Різдвяного посту. Намагаймося пройти решту відстані достойно нашого звання, а для цього пригадаймо слова святителя Іоанна Златоуста: «Хіба є сенс не їсти хліба, натомість п’яніти від гніву? Яка користь знесилюватись від посту та при цьому злословити ближнього? Яка користь утримуватись від їжі та при цьому красти чуже? Яка необхідність виснажувати своє тіло утриманням, та при цьому – не нагодувати голодного?»
Тож, шановні брати й сестри, нехай ця думка Златоуста, а також дієвий приклад святителя Спиридона Триміфунтського спонукають і нас до того, щоб робити у житті те, що по-справжньому наближає нас до Бога!
Христос посеред нас!
Спільна молитва на цей день
Благослови, Боже, Україну та її народ мирним небом над головою та миром в кожному серці. Навчи нас не ділити одне одного на своїх та чужих, адже усі ми – Твої діти. Допоможи, Господи, побачити Твій Образ в кожній людині, з якою ми зустрічаємося на життєвій дорозі, і нехай, рухаючись нею до Царства Небесного, ми завжди пам’ятатимемо про Тебе та Твою Правду, Амінь.
За матеріалами сайту: Православіє в Україні