1 січня (19 грудня за старим стилем) – день пам’яті преподобного Іллі, що спочиває у Ближніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Угодник Божий преподобний Ілля жив у XII столітті, подвизався у Києво-Печерській обителі, де і помер близько 1188 року. Достовірних відомостей про його життя збереглося до нашого часу дуже мало – чи не все передання про його подвиги збереглося лише у давньоруському фольклорі – билинах.
Житіє
Припускають, що народився він близько 1143 року у селі Карачарово під Муровом Володимирської області у сім’ї селян Івана та Єфросинії. З дитинства і до 30 років Ілля був паралізований, а потім дивовижним образом отримав зцілення від трьох віщих старців – калік перехожих. У дореволюційному виданні билин зазначалося, що цими трьома злиденними мандрівниками були Христос з двома апостолами.
Після цього до постригу Ілля з Мурома ніс службу у дружині князя Володимира Мономаха, славився ратними подвигами і небаченою силою – мав зріст 177 см, був на голову вищий від людини середнього зросту того часу. Свою силу воїн використовував тільки для боротьби з ворогами Батьківщини, захисту людей та відновлення справедливості. Так у билині говориться, що богатир Ілля Муромець поборов злого солов’я-розбійника.
Після отримання в одному з боїв з половцями важкого поранення та підкоряючись зову душі, Ілля постригається у ченці в Києво-Печерському монастирі та дає обітницю більше ніколи не брати меча до рук. Проте порушує її – коли святій обителі загрожувала небезпека від набігів чужинців, бере до рук меча для захисту монастиря та братії. У результаті одного з боїв отримав смертельну рану в груди.
Помер Ілля Муромець близько 1188 року. Його нетлінні мощі до нашого часу покояться в Антонієвих печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
Преподобний Ілля – персонаж героїчного епосу
Ілля Муромець є головною дійовою особою не лише наших билин, але і германських епічних поем ХІІ століття, заснованих на більш ранніх сказаннях. У них він змальований могутнім витязем княжого роду Іллею Руським. Мощі преподобного яскраво свідчать про багату військову біографію святого – наявні сліди від ран на лівій руці та лівому боці грудей. Після завершення військової кар’єри преподобний Ілля змінює меч залізний на меч духовний, несе послух у Києво-Печерському монастирі.
Дослідження нетлінних мощей
Мощі прп. Іллі у Ближніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври
У радянські часи замовчували той факт,що у героя фольклору є реальний прототип – Печерський преподобний Ілля, проте дослідження його нетлінних мощей розпочалося саме в ту пору. Так науковці встановили, що святий мав зріст 177 см, міцну статуру, помер у віці від 45 до 55 років від обширної рани в області серця.
Більше того, як і сказано в билинах, Ілля довгий час не міг ходити – цей факт засвідчують особливості будови хребта.
Перша офіційна згадка про святого датується 1574 роком. Офіційно канонізований Церквою – у 1643 році разом з ще 69-ма угодниками Києво-Печерськими.
За матеріалами сайту: Української Православної Церкви