Чесноти підносять нас до тієї дивної первісної краси, яку мала людина, створена за образом Божим і подобою.
Святитель Іоанн Златоуст
Триває Великий піст — особливого відрізку часу, коли ми намагаємося приборкати в собі хижака, беручи під жорсткий контроль інстинкти та підпорядковуючи їх закарбованому в нас Образу Божому.
Та чи здатні були б ми приборкати справжнього дикого звіра? Життя сьогоднішнього святого – преподобного Герасима Йорданського – доводить: людина в змозі впоратись з обома завданнями, підкоривши власного хижака та встановивши гармонійні стосунки з представниками дикої природи.
***
Герасим був одним із отців-подвижників Фіваїдської пустелі в Єгипті. Близько 450 року він прийшов у Палестину, оселився біля Йордану та заснував монастир.
Правила в обителі були досить суворі: під час Великого посту ченці харчувалися корінням, висохлим хлібом та водою. 5 днів на тиждень вони проводили в усамітненні — звершували молитву і займалися ремеслом, а на суботу й неділю сходились до монастиря, щоб взяти участь у Божественній літургії і причаститись Святих Христових Таїн. Кожен мав лише старий одяг та рогожу, на якій спав, а залишаючи свої келії, ніхто з них ніколи не зачиняв двері, аби будь-який подорожній міг зайти, перепочити та взяти все необхідне.
Зразком в аскетичних подвигах для братії залишався настоятель – преподобний Герасим, другом якого був відомий подвижник того часу Євфимій Великий.
Іконописне зображення Герасима відкриває для нас ще один вельми цікавий факт з його життя: на іконах його зображують поруч із левом. Дійсно, святий мав величезне співчуття і любов не тільки до людей, але й до всього Божого створіння. Тому, коли одного дня він зустрів у пустелі пораненого лева, то по простоті, забувши, що перед ним страшний хижак, прочистив йому рану на лапі, обробивши та оперезавши її полотном. Лев зцілився, але не пішов назад до пустелі, а відтоді більше не відходив від святого. Так і бачили їх доволі часто поруч – святого подвижника і могутнього лева, смиренного, мов ягня. Коли старець скінчив дні свого земного життя, вірний лев помер у нього на могилі.
Читайте також: Преподобний Герасим Йорданський
***
Історія преподобного Герасима Йорданського нагадує про той стан відносин між тваринами і людиною, який був у раю до гріхопадіння. Своїм підґрунтям ці відносини мали турботливу любов з одного боку та покору і шанування з іншого. Розмірковуймо про це, прямуючи дорогою Великого посту, нашого шляху повернення до втраченого Райського блаженства.
Христос посеред нас!
Протодиякон Микола Лисенко
За матеріалами сайту: Православіє в Україні