Святі… як громадяни небесні служать Богу серед смертних.
Преподобний Єфрем Сирін
Святий мученик Олександр, який самовіддано подвизався й постраждав за віру Христову, належить до учнів святого Климента Олександрійського, учителя Церкви III століття й письменника. У той час, коли з волі імператора Септимія Севера розпочалися страшні гоніння на християн, Олександр посідав єпископську кафедру у Флавії Каппадокійській. За ревне сповідання віри святого кинули до темниці. У неволі він томився декілька років.
Звільнившись з ув’язнення, святитель забажав поклонитися святим місцям у Єрусалимі й подякувати Господу за даровану милість. Тож вирушив в путь. Зустрічали його з почестями – народу й пустельникам з Неба було явлено про прибуття єпископа Каппадокійського.
На той час патріархом Єрусалимським був Наркісс, старець благочестивий. Він серцем прикипів до святого Олександра й обрав достойного мужа своїм співправителем. Це унікальний випадок в історії Церкви. Олександр фактично управляв Єрусалимською Церквою протягом тридцяти восьми років. Багато сил він поклав на зростання християнської просвіти. Святителем була заснована значна бібліотека. Своє місце там знайшли книги Святого Письма та твори християнських письменників.
Та знову настали часи переслідувань християн. На цей раз лютував імператор Декій. Не залишили у спокої й священномученика Олександра. Незважаючи ні на що, він не зрікся віри, а знову підтвердив свою вірність заповідям Христовим. Закінчив життя святитель у стражданнях і злигоднях. Останні дні його пройшли в темниці. Там і відійшов мученик до життя вічного.