Не потрібно нам, християнам, нікому з людей ні дорікати, нікому не робити поганого (…), бо не слід безчестити творіння Боже, створене за образом Божим і за подобою. Проте, якщо хто чинить супротив Богу і завдає образи Його святині, той не тільки не гідний пошани, але цілком справедливо його зненавидіти, як ворога Господнього.
Священномученик Вавіла Антіохійський
З такими сміливими словами звернувся священномученик Вавіла, єпископ Антіохійський, до Римського імператора Декія, коли єпископа привели на імператорський суд.
Усе розпочалося на день раніше. Імператор-язичник, який тоді перебував в Антіохії, вирішив влаштувати на честь язичницьких богів велике свято. Одночасно звершував Святу Літургію і святий Вавіла. Одразу після жертвоприношення імператор Декій вирішив зайти до християнського храму, аби своєю присутністю насміятися з християнської віри.
Про це доповіли єпископу, і він, не бажаючи впустити нечестивця в храм Божий, вийшов назустріч і зупинив на порозі церкви. Коли імператор спробував ближче підійти до церковних дверей, святий Вавіла рукою відштовхнув його так, що цар був змушений відмовитися від свого наміру. Він хотів одразу ж помститися святому, але побоявся обурення багатьох християн, які були тут присутні.
Втім, ніч не змінила наміри імператора. Наступного дня християнський храм було спалено, а єпископ Вавіла постав перед римським правителем. На запитання, чому він так грубо повівся зі своїм володарем, священномученик відповів згаданими вище словами.
Імператор Декій запропонував єпископу Вавілі загладити свою провину відреченням від Христа і одержав рішучу відмову. Після жорстоких катувань священномученик Вавіла був усічений мечем. Разом з ним були страчені його духовні діти – троє братів, які також відкрито сповідали Христа своїм Богом.
Святий мученик Вавіла є прикладом християнської мужності та стійкості у вірі. Перед земним царем він захистив честь і славу Царя Небесного, Якому і приніс у жертву своє життя.