«Слава Богу за все!».
Святитель Іоанн Златоуст
Сьогодні Православна Церква святкує пам’ять святителя Іоанна Златоуста, проповідника і богослова, автора численних творів, а також Божественної літургії, яка звершується Церквою дотепер.
Святий, який вплинув на всю подальшу історію розвитку християнства… Його називали «християнським Демосфеном», а твори перекладалися багатьма мовами.
Народився святитель Іоанн в Антіохії в християнській сім’ї багатих і знатних батьків. Його батько помер, коли Іоанн був ще зовсім малим, і тому всі турботи про виховання майбутнього святителя лягли на плечі його благочестивої матері.
Затвердивши сина в християнській вірі, вона віддала його на навчання кращим учителям того часу. Після цього він поїхав до Афін для удосконалення знань. І незабаром перевершив мудрістю своїх учителів – став мудрим філософом і красномовним оратором.
Повернувшись в Антіохію, святий Іоанн поселився в монастирі. Трудився в справах порятунку язичників; спонукав ледачих до життя богоугодного і чистого. Учив особистим прикладом, словом і ділом. Учив безкорисливості і вірі. Закликав до наслідування святим пророкам, Іісусу Христу і Його апостолам.
Слава святого Іоанна росла і множилася. Люди йшли і їхали до святого з найвіддаленіших місць, щоб почути з його «златих вуст» повчання про спасіння. Свої проповіді святий Іоанн часто вимовляв експромтом, чому всі дуже дивувалися. Бо донині ніхто не проповідував слово Боже без книги або зошита.
Святий Іоанн був першим таким проповідником. Його повчання були сповнені такої сили, що слухаючі не могли цілком насолодитися ними. Багато скорописців записували їх і передавали іншим.
Святитель Іоанн без щонайменшого коливання і страху викривав несправедливості. Захищав скривджених, і переконував не кривдити нікого й поступати по справедливості. Вельможам і людям високого звання, що розкрадали чуже майно і ображали бідних, він нагадував про суд Божий. Тоді багато хто затаїли на святителя злість і прагнули всіляко обчорнити його. Цариця ж, яка була вельми сріблолюбива і одержима ненаситною жадністю до золота, усі слова приймала на свій рахунок, думаючи, що Іоанн викриває і ображає саме її. І тоді вона задумала будь-яким чином позбутися його.
З настанням П’ятидесятниці, святителю Іоанну прийшло царське веління відправитися у вигнання в пустинне місце, зване Піфіунт. Воїнам, які везли святителя Іоанна в ув’язнення, було наказано всіляко ображати і гнобити святого, щоб виснажити його і швидше довести до смерті.
Досягнувши селища Камани, святитель Іоанн упросив воїнів увійти до церкви святого Василіска. Там він виклопотав собі світлі церковні ризи і змінив на собі весь одяг. Звершивши Божественну Літургію, він причастився Животворящих Тіла і Кров Христових. Потім благословив усіх присутніх і ліг із словами: «Слава Богу за все!». І вслід за тим тихо віддав дух свій в руки Господа. Так загаснув церковний світильник. Так замовкли «златі вуста».
Грізний суд Божий незабаром спіткав усіх недоброзичливців святого Іоанна. Святий же, після смерті, удостоївся служити і належати престолу Божому.