Про Страшний суд

На основі божественного Одкровення Свята Церква вірить в кончину цього світу і вчить про неї. Про можливість зміни нашої планети говорять і вчені нашого часу.

Згідно Одкровення, при кончині світу небо і земля зміняться через посередництво вогню, і буде нове небо і нова земля, – так пише в Апокаліпсисі святий євангеліст Іоанн Богослов. Всі хто житиме на землі зміняться в мить ока.

Для нас, віруючих людей, не стільки важливим є питання коли саме це буде. Для нас важливим є інше, – а саме, що з кончиною світу неминуче пов’язане друге пришестя Господа нашого Іісуса Христа і останній, А тому і Страшний, Божественний суд, коли кожен пожне, те що посіяв. А це є закономірним і логічним. 

В своєму земному житті людина рано чи пізно відповідає за свої вчинки перед законом, перед суспільством, дає відповідь сама собі. За виконаною роботою завжди йде розрахунок, за всякою зробленою справою – подяка або догана. 

Саме так, в визначений Богом час, хочемо ми того чи ні, всі повинні будуть відповісти за своє життя, за всі свої вчинки, і більше того – навіть за свої помисли. 

В Символі віри, який ми часто читаємо вдома і в храмі, християни сповідують віру в Господа Іісуса Христа, що „знову йде зі славою судити живим і мертвим”. 

„Ніхто не благий, лише один Бог”, – чуємо ми слова Спасителя, котрі передає нам святий євангелист Матфей. Він пробачив розбійнику, прийняв блудного сина і митареве покаяння.

Ми віримо, що він пробачить і нам земнородним. Однак треба пам’ятати, що і благорозумний розбійник, і блудний син, і митар, що розкаявся – всі вони мали глибоку віру і надію на Бога, мали почуття щирого покаяння.

Чи маємо цей дар ми з вами, браття та сестри?
На що ми надіємося?
Чому в безпечності проводимо свої дні?

Адже саме цей наш земний час, Господь дає нам для того, щоб кожна людина мала можливість пізнати вічність, своє людське призначення, і Його, Божу, до нас благість і милість. Однак не треба забувати, що наскільки Бог благий, добрий до нас, настільки ж і справедливий. А тому врешті-решт правда восторжествує. 

Згадуючи Євангельські слова Христа Спасителя про неминучий Божий суд над всіма нами, за неділю до Великого посту, Свята Церква б’є в набат, щоб ми схаменулися, щоб тверезо подумали про майбуття своєї душі, про те, що чекає нас у вічності. Цьому сприяє наступаючий святий Великий піст. 

Критерієм нашого виправдання чи осудження на Страшному суді, (адже, згідно Святого письма, одні підуть у вічну радість, інші – у вічну муку), служить людське життя і справи: чи нагодували ми голодного, чи напоїли спраглого, чи приютили бездомного, чи одягли нагого, чи відвідали хворого, чи втішили ув’язненого? Тому що скаже Господь: „Так як ви зробили це одному із цих братів Моїх менших, те зробили Мені”. А якщо ми цього не зробили людям, то нічого не зробили і Господу Іісусу Христу. 

За тиждень до Великого посту Церква нагадує нам про Страшний суд.

Страшний суд – це не вигадка для залякування, а дійсний факт, засвідчений Господом Іісусом Христом, нашим Спасителем і праведним Судією. 

Прислухаймося ж до зову святої Церкви хоча б зрідка приходити із стану безпечності в тверезість, згадуючи, що є Божий суд і на нас чекає праведний Суддя. 

Ніхто з нас не знає, коли проб’є його остання година і коли кожен з нас зустрінеться з Богом, однак кожен достеменно знає, що ця година є неминучою. А отже, згадуючи всі свої недобрі і злі справи, не залишається нічого іншого, як тільки надіятись на милість Господню і разом з псалмоспівцем царем Давидом взивати до Нього: „Помилуй нас, Боже, по великій Твоїй милості”.

Амінь.

Блаженніший Митрополит Володимир

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.