«Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного».
Молитва Ісусова
Дехто помилково думає, що Ісусова молитва – тільки для монахів. Однак Оптинські старці наставляли і мирян творити її.
«Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного».
Молитва Ісусова
Преподобний Варсонофій (Пліханков) учив: «Щоб завжди мати пам’ять про Бога, для цього і молитва Ісусова».
Преподобний писав про різні ступені молитви:
«Молитва Ісусова розділяється на три, навіть на чотири ступені. Перший ступінь – молитва усна; коли розум часто відволікається і людині треба докладати великі зусилля, щоб зібрати свої розпорошені думки. Це молитва трудова, але вона дає людині покаянний настрій.
Другий ступінь – молитва розумно-сердечна, коли розум і серце, розум і почуття – заодно; тоді молитва відбувається безперервно, чим би людина не займалася: їла, пила, відпочивала – молитва все одно твориться безперервно.
Третій ступінь – це вже молитва творча, що здатна пересувати гори одним словом. Таку молитву мав, наприклад, преподобний пустельник Марк Фрачеський.
Нарешті, четверий ступінь – це така висока молитва, що мають тільки ангели і яка дається хіба одній людині на все людство».
Для кращого розуміння того, які дари посилає Господь молитвенику, і яка молитва відповідає рівню духовного зростання того, хто молиться, преподобний Варсонофій пояснював докладно:
«Перший від Господа дар в молитві – увага, тобто коли розум може триматися слів молитви, не відволікаючись помислами. Але при такій уважній, нерозважливій молитві серце ще мовчить. У цьому-то і справа, що у нас почуття і думки роз’єднані, немає згоди в них. Таким чином, перша молитва, перший дар є молитва нерозважлива.
Друга молитва, другий дар – це внутрішня молитва, тобто коли почуття і думки в злагоді спрямовані до Бога. До цих пір будь-яка сутичка зі страстями закінчувалася перемогою страстей над людиною, а з цього часу, коли моляться розум і серце разом, тобто почуття і думки в Богові, страсті вже переможені. Переможені, але не знищені, вони можуть ожити при недбальстві, тут страсті подібні небіжчикам, що лежать у трунах, і молитвеник, як тільки страсть заворушиться, б’є і перемагає.
Третій дар є молитва духовна. Про цю молитву я нічого не можу сказати. Тут в людині немає вже нічого земного. Правда, людина ще живе на землі, по землі ходить, сидить, п’є, їсть, а розумом, думками вона вся в Бога, на небесах. Деяким навіть відкривалися служіння ангельських чинів на богослужінні у храмі. Ця молитва – молитва бачення. Ті, хто досягли цієї молитви, бачать духовні речі, наприклад стан душі людини, так, як ми бачимо чуттєві предмети, – наче на картині. Вони дивляться вже очима духу, у них дивиться вже дух».
Як правильно творити Ісусову молитву
Преподобний Лев Оптинський учив молитися в простоті серця, чекаючи милосердя Божого: тільки один Господь знає, що на користь для кожної конкретної людини:
«Молитву Ісусову проходь, як твориш, і прийде час, коли сама справа і милосердя Боже просвітить і напоумить твою душу, як і в кого запитати, і буде послано те, що шукаєш і бажаєш».
Старці радили промовляти слова Ісусової молитви якомога частіше, але не шукати при цьому якихось особливих приємних почуттів, духовних втіх і насолод.
Преподобний Амвросій пояснював:
«Усну молитву як би хто не проходив, не було прикладів, щоб впадав в оману ворожу. А розумну і сердечну молитву ті, хто творять неправильно, нерідко впадають в оману ворожу. І тому, перш за все, слід триматися міцніше усної молитви, а потім розумно, зі смиренням, переходити до сердечної, за вказівкою святих отців, які на власному досвіді пройшли все це».
На питання, як досягти щирої молитви і що означає «опускати розум у серце», преподобний Анатолій (Зерцалов) відповідав, застерігаючи:
«Сердечного місця відшукувати не треба: коли зросте молитва, вона сама знайде його. Наше намагання – укладати розум в слова: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного».
Під час Ісусової молитви часто находить буря помислів, що вселяє ворог.
Преподобний Іларіон вчив не суперечити ворожим помислам, бо це під силу тільки досвідченим молитвеникам, а просто продовжувати молитися в простоті сердечній, сподіваючись на милість Божу: «А якщо коли всупереч бажанню розум потрапив у полон, тоді продовжувати молитву, а не суперечити – суперечити ще понад твою міру».
Оптинські старці попереджали про необхідність смиренності при молитві. Якось духовне чадо отця Амвросія поскаржилася йому на те, що при творенні Ісусової молитви вона затинається на словах «Помилуй мене, грішну».
Старець відповів:
«Пишеш ти, що в Ісусовій молитві є у тебе якесь заїкання на словах «Помилуй мене, грішну»; це показує, що раніше ця молитва творилася тобою без належного смирення, без якого неприємна Богу і молитва наша. Тому примусити себе бити на слово “грішну” з належним розумінням».
Преподобний Варсонофій нагадував про те, що той, хто йде шляхом Ісусової молитви, може зазнавати скорботи, які, однак, потрібно приймати без нарікання:
«Шлях молитви Ісусової є шлях найкоротший, найзручніший. Але не нарікай, бо всякий хто йде цим шляхом, відчуває скорботи».
Про небезпеку «випрошування» духовних дарів
Оптинські старці застерігали від самовільного прагнення домогтися вищого рівня молитви або домагатися духовних дарів, будь то сльози на молитві або чистота і безпристрасність.
Преподобний Лев писав, що, чи не очистивши серця, що не перемігши пристрастей, не можна зберегти духовне багатство без шкоди для себе:
«Ви, спробувавши по милосердя Божого насолоду та втіху від молитви, тепер не знаходячи цього в собі, стривожились сумуєте, вважаєте себе винуватицею цієї втрати, і ваше недбальство – це щира правда. Але я знаходжу тут і Промисел Божий, знову від вас як станеться розкіш. Чи не перемігши пристрастей і не очистивши серця свого, чи можна зберегти це багатство без шкоди! І не дасться вам воно на користь вашу, щоб не впали в спокусу».
Преподобний Варсонофій також застерігав про небезпеку «випрошування» дарів і молитви високого ступеня:
«Молитися про дарування молитви уважної можна, але молитися про дарування високих молитовних станів, я вважаю, погрішительно. Це треба цілком віддати на волю Божу. Деякі випрошують собі молитву високого ступеня; Господь давав їм по безмежному Своєму милосердю, але їм самим вона не була їм на користь…».
Старець Макарій написав статтю «Застереження тим, хто читає духовні святоотцівські книги і тим, хто бажає творити розумну Ісусову молитву», де він попереджав, що Ісусову молитву потрібно читати просто, і головним має бути почуття покаяння, а не пошук високих духовних дарів.
Преподобний Макарій Оптинський навчав:
«Пам’ятайте: дар молитви – це не власність твоя; треба цей дар заслужити не тільки молитвою, а й іншими благими справами: покорою, простотою, терпінням, простодушністю, а без цих чеснот, думається, хтось нібито стяжав молитву, але спокусився: не молитва це, а маска молитви».
За матеріалами сайту: Рівненської єпархії