На п’ятому тижні Великого посту, у середу ввечері, у храмах звершується утреня четверга, яку прийнято називати Стояння Марії Єгипетської, або Маріїно стояння.
Це тривала служба, яка буває тільки раз на рік. У середу ввечері повністю читається весь Великий канон Андрія Критського (в перший тиждень Великого посту канон читався невеликими частинами з понеділка по четвер), який з’єднується з каноном Марії Єгипетської. Також в храмі в цей день ми чуємо житіє святої Марії Єгипетської.
Читайте також: Великий канон преподобного Андрія Критського
Цей текст, на думку святих отців VI Вселенського собору (692 рік), а саме тоді була складена служба з Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського і житія Марії Єгипетської, здатний дати надію і тим, хто думає, що знаходиться в жахливому стані, і тим, хто не вірить, що здатний гідно завершити піст і зустріти Воскресіння Христове.
Маріїно стояння – це служба, яка втішає стражденних і разом з тим спонукає віруючих продовжувати подвиг посту і покаяння.
Житіє Марії Єгипетської
Марія народилася в невеликому єгипетської селі. Коли їй виповнилося дванадцять років, вона покинула рідну домівку. Одержима тілесної пристрастю, вона вирушила в Олександрію і стала блудницею. Марія віддавалася розпусті нестримно і ненаситно, як за мзду, так і добровільно. Більше 17 років вона не знала меж у своїй розпусті. Одного разу, побачивши безліч лівійських паломників, які відправлялися в Єрусалим, щоб поклонитися Хресту Господньому, Марія вирішила примкнути до них.
Ніяких благочестивих намірів жінка не відчувала, навпаки, розраховувала, що в клієнтах не буде нестачі, так і в Єрусалимі завжди знайдеться з ким «весело» провести час. Своїм тілом вона розплачувалися за їжу, за постій, за провезення на кораблі. Але коли в день свята Воздвиження Хреста Господнього Марії раптом захотілося разом з натовпом паломників увійти в храм Воскресіння Христового, вона не змогла цього зробити.
Читайте також: Воздвиження Хреста Господнього
Не тільки натовп віруючих відтискувала її від входу, але і якась незрозуміла сила не пускала, не дозволяла переступити поріг храму. Вона спробувала увійти один, другий, третій раз, але коли і в четвертий раз їй щось перешкодило виявитися в храмі, жінка відступила. Знесилена, вона розгублено стояла біля входу і задавалася питанням: «Чому так? Я хочу бути там, всередині. Відповідь напрошувалася сама собою. Усвідомивши, хто вона є, чим живе, до чого прагне, зрозумівши, що власний гріх не дозволяє їй доторкнутися до Животворящого Хреста Господнього, Марія несподівано розплакалася. Стоячи в притворі храму, ридаючи про свої гріхи, вона побачила перед собою ікону Богоматері. Марія звернулася до Богородиці, благаючи заступитися перед Христом, який ніколи не гребував грішників. У своїй молитві Марія обіцяла «не оскверняти себе більш плотської поганою і відректися від світу». І ось вона відчуває, що молитва почута. Преображена Марія у Хреста Господнього. Обличчя залите сльозами. Сльози нескінченним потоком течуть по втомленим очам, а в голові питання: «Як жити далі? Як вимолити прощення?» Також несподівано вона почула голос: «Іди за Йордан, там знайдеш блаженний спокій».
За Йорданом, в пустелі, абсолютно одна, сорок сім років відчуваючи страшні спокуси, Марія благала про прощення. Сорок сім років під палючим сонцем свята плакала над своїми гріхами і не мала потреби в воді та їжі.
Тому, коли чернець Зосима – очевидець життя Марії Єгипетської, бажаючи побачити «святого чоловіка, що перевершив його в трезвінні та духовному подвизі», прийшов у зайорданську пустелю, то в чорній тіні він не впізнав ні жінки, ні навіть людини.
Коли ж «тінь» стала стрімко від нього віддалятися, він кинувся її переслідувати. Лише після того, як немічний старець став благати пустельника не тікати, почорніла від сонця людина сама звернулася до старця по допомогу. Марія, яка не підозрювала про досягнуту нею святість, звернулася до ченця по імені, назвала його пресвітером і попросила у Зосими плащ, щоб прикрити наготу і підійти під благословення.
Довго вони стояли на колінах один перед одним і повторювали: «Благослови». А потім Зосима попросив у Марії помолитися за весь світ і за нього. Звернувшись на схід, піднявши руки до неба, Марія шепотіла молитву. Її тіло майже на півметра піднялося від землі і парило.
Ще більше був вражений чернець Зосима, коли Марія розповідала йому про своє життя. Неосвічена жінка, ніколи не тримала в руках книги, на самоті провела в пустелі півстоліття, з легкістю цитувала Святе Письмо і псалми. А головне, гірко оплакувала свій гріх.
Через рік, у четвер пристрасної Седмиці, коли церква згадує Таємну Вечерю, святая прийшла до Йордану. На очах у старця перехрестила воду і перейшла річку, як по суху, щоб причаститися. Старець Зосима сумував лише про те, що не знає імені подвижниці.
Минув рік. Зосима знову в пустелі. Він стоїть біля висохлого струмка, де вперше зустрів самітниці. Перед ним її тіло зі складеними хрестоподібно на грудях руками. І в головах на піску послання: «Погреби, авва Зосима, на цьому місці тіло смиренної Марії».
Ось Зосима і дізнався ім’я святої. Він поховав подвижницю, а лев, що прийшов з пустелі, допоміг викопати могилу для преподобної Марії. Це сталося в 522 році.
«Золота легенда», або як Марія Магдалина перетворилася в Марію Єгипетську
Житіє святої Марії Єгипетської, автором якого став Єрусалимський патріарх Софроній, знайшло своє відображення в богослужінні та іконопису.
У церковному мистецтві, завдяки існуючій з VII століття службі, Марія Єгипетська нарівні з Андрієм Критським стала шануватися як «наставниця в покаянні» і зображуватися на іконах разом з ним.
У художній літературі і в фольклорі, в живописі, скульптурі образ святої також знайшов своє відображення. Велику роль в цьому зіграла «Золота легенда» (1255 рік) Якова Ворагинського, яка поступалася за популярністю в середньовічній Європі лише Біблії.
Одне з двохсот житій, що містяться в книзі, присвячено Марії Магдалині. І хоча мироносиця Марія Магдалина це свята, що жила п’ятьма століттями раніше Марії Єгипетської, автор (який не знав ні грецького, ні івриту) запозичує для своєї розповіді деякі мотиви житія Марії Єгипетської. Він адаптує їх, приписує Марії Магдалині деякі з рис Марії Єгипетської. У «Золотій легенді» Марія Магдалина зображена як блудниця, яка розкаялась, прийшовши до Христа і усвідомивши свою гріховність, подвизалась у пості та молитві в пустелі. Тридцять років ангели щодня приносили до її печери, де вона жила, просфори.
Хосе де Рібера. Марія Єгипетська. 1651
«Золота легенда» надихала скульпторів і живописців епохи Відродження. Тому Марія Магдалина у скульптора Донателло, в картині Тиціана, зовні нагадує Марію Єгипетську. В Євангелії нічого не сказано про те, що Марія Магдалина була блудницею або жила в пустелі, але популярність «Золотої легенди» перетворила персонажа Нового Завіту в середньовічну подвижницю.
Образ Марії Єгипетської знайшов відображення і в літературі Нового часу. Мотиви її житія зустрічаємо і у Брехта, і у Гете, і у Достоєвського, і у Замятіна.
14 квітня за новим стилем, а також у неділю п’ятого тижня Великого посту Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Марії Єгипетської.
За матеріалами сайту: Української Православної Церкви