Правила коли ми пишемо в храмі імена своїх рідних для поминанна під час служб.
Коли подаєте поминальні записки, дотримуйтеся таких правил:
- Пишіть розбірливими, великими літерами, згадуючи в одній записці не більше 10 імен.
- Вкажіть у записці — “за здоров’я” або “за упокій”, а в деяких храмах є бланки в яких вже можна вписувати імена.
- Імена пишіть у родовому відмінку (питання “кого?”).
- Вказуйте повне православне ім’я, навіть якщо поминаєте дітей (наприклад, не Серьожі, а Сергія, не Поліни, а Аполлінарії).
- Перед іменами священнослужителів указуйте їхній сан, повністю або в зрозумілому скороченні (наприклад, архієп. Никона, ієрея Петра).
- Дитина до 7 років називається немовлям, від 7 до 15 років — отроком (отроковицею).
- Не слід писати прізвища, по батькові, звання, професії тих, кого ви поминаєте, та їхні ступені спорідненості по відношенню до вас.
- Проте допускається включення у записку слів: “воїна”, “ченця”, “скорботного”, “хворого”, “подорожуючого”, “ув’язненого”, “учня”, “заблудлого”, “вагітної”
- Не писати: “стражденного”, “озлобленого”, “дівиці”, “удовиці”.
- В записках про спочилих відзначте “новопреставленого” (від дня смерті до виповнення 40 днів), “приснопам’ятного” (покійний, що має цього дня пам’ятні дати), “вбитого”.
- За тих, кого Церква прославила в сонмі святих (наприклад, блаженну Ксенію), молитися вже не потрібно.
У храмі за богослужінням поминають лише хрещених в Православній Церкві. На Літургії можна подати записки про здоров’я і за упокій на:
1) проскомідію — першу частину Літургії, коли за кожне ім’я, вказане в записці, із особливих просфор виймають частинки, які згодом із молитвою про прощення гріхів тим, кого поминають, опускають у Чашу, де вони омиваються Кров’ю Христовою;
2) єктенію — поминання привселюдно. Його зазвичай здійснює диякон. Після закінчення Літургії єктенійні записки в багатьох храмах поминаються повторно, на требах. Також можна подати записку на молебень або панахиду.