Звідки взялися біси?

Біси – це зло, а ми знаємо, що Бог зла не створив, – про це і святий пророк Ісайя говорить. Ми знаємо, що Бог – Добро, значить, Він не може бути джерелом зла; ми знаємо, що Він святий, що Він – немерехтливе Світло, що не зникає, значить, Він не може бути джерелом темряви. Яким же чином створене Ним добро, без єдиної тріщини, без всякого зла всередині, могло обернутися на зло?

Протягом християнської історії цьому пропонувалися різні пояснення, і я хочу викласти вам одне з них, яке здається мені найбільш переконливим і над яким нам, людям, варто задуматися, бо, може бути, і нам загрожує та ж сама небезпека, що і ангелам Божим, які перетворились в ангелів темряви.

Бог створив ангелів світлими і досконалими. Як і все створене Ним, вони були невинні, але мали зростати до святості, так само і як людина народжується безневинною, але повинна шляхом внутрішньої боротьби, опору злу вирости в повну міру святості. Звичайно, Адам і Єва до гріхопадіння не мали потреби чинити опір злу, якого ще не було на землі, але вони мали виростати з дитинства ніби в дорослість, а ця дорослість і є святість.

Кажучи про ангелів, можна так уявити собі: Господь їх створив, вони були світлі, прозорі. Святий Григорій Палама чудово їх описує: він говорить, що ангели подібні були (а ангели Божі такими і залишаються) до кришталиків, які пропускають через себе світло і відбивають його на всі боки. В них немає ніякої темряви, вони прозорі до кінця, і тому світ Божий через них може литися вільно, на всі боки. Ось такими вони були створені, і протягом якогось часу повинні були зростати, – не в тому сенсі, що вони могли стати чистішими і світлішими: вони вже були чистими. Але мовиться тут не про кришталики, а про справжніх, живих істот, яких Бог покликав йти до Нього, зростати, звільнятися від своєї тварності й долучатися до всього Божественного – не злитися з Богом, а долучитися до всієї Його святості, до всієї Його Божественної чистоти і краси.

Один із стародавніх письменників говорить, що ангели почали так зростати і на кожному ступені, на кожному кроці свого зростання бачили, що вони робилися все прекраснішими, що спілкування з Богом робило їх світлішими, святішими, досконалішими. Але кожен раз, щоби досягти більшої святості, більшої досконалості, більшої краси, їм треба було внутрішньо відмовитися від тієї краси, від тієї повноти і досконалості, яких вони вже досягли. І прийшов момент, коли деякі ангели завагалися, як би задивилися на себе, і їм стало шкода втратити те, що у них є, заради того, щоб рушити в невідомість. Так, вони знали слово Боже, Його заклик: залиш все, зречися себе, і ти виростеш у нову міру досконалості й краси, – але їм стало лячно: як же втратити ту чудову красу, яка вже є в мені?!

Є давня розповідь з грецької міфології про те, як дивовижно прекрасний юнак побачив своє відображення у воді і так зачарувався цією красою, що не міг відірвати погляд і помер, виявившись нездатним закрити очі на свою власну красу. Щось подібне, може бути, сталося і з ангелами. Деякі завагалися: як я можу відмовитися від того, що у мене є, що так чисто, світло, прекрасно, так божественно, заради того, щоби вирости в нову міру?.. І в момент, коли ангел Божий задивився на себе і ніби відвів свій погляд від Бога, відмовився забути про себе, щоб знати тільки Бога, він став твариною до кінця, занурився у тварність і втратив своє спілкування з Богом. Він став іншою істотою, яка не має спілкування з Богом, яка знаходиться вже не в єднанні з Ним, а окремо. Він стояв перед Богом, віч-на-віч, але вже потемнілий, бранець власної тварності; а бути бранцем своєї тварності у відриві від Бога – означає поринути у зло, у смертність, у руйнування. Це і сталося з деякими ангелами, яких ми тепер називаємо бісами.

Для сучасної людини, особливо вихованої у безрелігійному або антирелігійному світі, важко прийняти думку про те, що дійсно існують темні сили, – не тільки затемнені ділянки у нашій власній душі, але темні сили бісівські. Проте у нас є свідчення безлічі людей, тисяч святих, які дослідно знають і пізнали існування бісів і їхню страшну силу над нами. Якщо тільки ми в собі носимо скверну, то темні сили використовують цю скверну. Ми занадто сліпі, ми безсилі проти них, ми не знаємо, як із ними впоратися, що нам зробити, тому в молитві Господній «Отче наш» ми молимося: визволи нас від лукавого. Захисти, Господи! Ти Один – і це видно з усього Євангелія – Своїм державним словом можеш зупинити їхню дію, вигнати їх.

Митрополит Антоній СУРОЗЬКИЙ

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.