Соборне послання апостола Іоанна
(1Iн.2:7-17)
7 Улюблені, не пишу вам нову заповідь, але заповідь давню, яку маєте від початку. Давня заповідь – це слово, яке ви чули.
8 Знову нову заповідь я вам пишу, що є справді в ньому і в вас, що темрява минає, а правдиве світло вже сяє.
9 Хто каже, що він є в світлі і ненавидить свого брата, той у темряві досі.
10 Хто любить свого брата, той перебуває в світлі і немає спокуси.
11 А хто ненавидить свого брата, той є у темряві й ходить у темряві, і не знає, куди йде, бо темрява засліпила йому очі.
12 Пишу вам, дітоньки, що відпускаються вам гріхи його ім’ям.
13 Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Споконвічного. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого.
14 Написав я вам, діти, бо ви пізнали Батька. Написав я вам, батьки, бо ви пізнали того, хто від початку. Написав я вам, юнаки, бо ви дужі, і Боже слово перебуває в вас, і ви перемогли лукавого.
15 Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли хто любить світ, немає в тому любови Батька:
16 бо все, що в світі, це: хтивість тілесна, і хтивість очей, і життєва пиха, то не від Батька, але від світу.
17 Світ минає і його хтивість; а хто чинить Божу волю, існує вічно.
Від Марка святого Євангелія.
Мк., 63 зач., XIV, 3-9.
3 І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав,– прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
4 Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
5 Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6 Іісус же сказав: облиште її; навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
7 Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм благодіяти; а Мене не завжди маєте.
8 Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло до погребіння.
9 Істинно кажу вам: по всьому світі, де буде проповідане це Євангеліє, буде сказано, на спомин про неї, і про те, що вона зробила.
Дивіться тлумачення сьогоднішнього Євангелія.
