Бдіння в Пасхальну ніч, безумовно, бере свій початок ще з часів апостольських. Однак письмові свідчення про це трапляються не раніше ІІІ століття. Це зумовлено гоніннями на Церкву в перші віки християнства.
Церковні письменники Лактацій і блж. Ієронім як підставу для Пасхального цілонічного бдіння наводять давній благочестивий переказ про те, що Друге пришестя Христове буде саме в Пасхальну ніч.
Зокрема, блаженний Ієронім пише: «В іудеїв є переказ, що Месія прийде опівночі подібно до того, як у часи єгиптян, коли святкували Пасху і прийшов нищитель, і Господь пройшов повз сіни, і кров’ю агнця були освячені поперечини наших фасадів. Тому я думаю, що це – апостольський переказ: у день Пасхального бдіння до півночі не відпускати народ, який чекає пришестя Христового, і лише коли цей час мине, заручившись безпекою, звершувати всім свято».
Лактацій, у свою чергу, додає: «Це ніч, в яку звершується в нас бдіння через пришестя Царя і Бога нашого; значення цієї ночі подвійне – що в неї Він отримав життя, коли постраждав, а опісля отримає Царство над всесвітом».