Через місяць після Петрового посту, 14 серпня, розпочинається Успенський піст. Це найкоротший з усіх постів, він триває всього два тижні. Розпочинається Успенський піст святом Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, центр його — Преображення Господнє, а фінал — Успіння Божої Матері.
Як виник Успенський піст
Успенський піст дійшов до нас з давніх часів християнства. У бесіді Льва Великого, яку він виголосив близько 450 року, ми знаходимо ясну вказівку на Успенський піст:
Святий Симеон Солунський пише, що “Піст у серпні (Успенський) заснований на честь Матері Божого Слова, Яка, довідавшись про Свою кончину, як завжди, трудилася і постила за нас, хоча, будучи святою і непорочною, і не мала потреби в пості; так, особливо Вона молилася про нас, коли мала намір перейти від тутешнього життя до майбутнього, і коли Її блаженна душа мала через Божественного духа з’єднатися з Її Сином. А тому і ми повинні поститися і оспівувати Її, наслідуючи житіє Її і пробуджуючи Її тим до молитви за нас”.
Остаточне встановлення Успенського посту відбулося на Константинопольському Соборі 1166 року, що проходив під головуванням Патріарха Луки. Тут було підтверджено, що всі православні християни згідно з древніми уставами повинні дотримуватися Богородичного посту з 1 по 15 серпня.
Свято Успіння, до якого готує нас Успенський піст — одне з найнесподіваніших для світського світорозуміння свят: що ми відзначаємо? Хіба можна святкувати смерть?! Але слов’янське слово «успіння» означає сон. Сенс свята Успіння в тому, що немає більше тієї смерті, яка чекала кожного до Воскресіння Христового, після немає більше скорботи про смерть, немає перед нею страху.
Апостол Павло, що оспівав перемогу словами древнього пророка: «Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя перемога?», говорить: «для мене життя — Христос, і смерть — придбання» (Фил 1.21). І після відходу від земного життя Пресвята Богородиця не залишає світу: «В рождестве девство сохранила еси, во успении мира не оставила еси, Богородице…» — нагадує церковний піснеспів.
За церковним переданням, Богородиця дізналася про час свого переходу з цього світу, вона готувалася до цього постом і посиленою молитвою, хоча і не потребувала очищення душі або виправлення — все її життя було зразком святості і жертовності. Православні постять і намагаються наслідувати подвиг Пресвятої Богородиці, щоб хоча би частково уподібнитися її чистоті.
У Церкві особливо підкреслюється, що піст кардинально відрізняється від вегетаріанства або звичайної дієти: це, в першу чергу, стриманість заради Христа — як у тілесних задоволеннях, так і в розвагах. Віруючі намагаються з допомогою Божою перемогти свої недоліки, повернути мир і злагоду в ті стосунки з ближніми, де вони втрачені.
Успіння — одне з найулюбленіших на Русі свят: з часу святого князя Володимира Успенські храми стали з’являтися по всій Русі: соборний Київський храм, Десятинна церква була присвячена Успінню Богородиці. До XIV ст. Успенські храми як головні церкви були побудовані в Суздалі, Ростові, Ярославлі, Звенигороді. Українські святині — Київська, Почаївська та Святогірська Лаври теж іменовані на честь Успіння Богородиці.
Після Вознесіння Господа Ісуса Христа на Небо Пресвята Діва в основному жила біля Єрусалиму, відвідуючи місця, де проповідував і здійснював чудеса Її Син. Особливо вона любила відвідувати Гетсиманський сад і подовгу молилася там, звідки Христа повели на суд і на Хресні страждання. Молилася Пресвята Діва про навернення до віри іудейського народу і про нові церкви, організовані апостолами в різних країнах, вона і сама багато проповідувала благу звістку Воскресіння Христового.
І ось в кінці однієї такої молитви постав перед Нею Архангел Гавриїл, який не раз являвся Їй, сповіщаючи веління Божі. Сяючи радістю, Він повідомив Їй, що через три дні закінчиться шлях Її земного життя, і Бог візьме Її в Свої вічні обителі. При цьому Він дав Її райську гілку, що блищала неземним світлом. Повернувшись з Оливної гори, Богоматір стала готуватися до відходу з цього життя.
Настав час, коли Богоматір повинна була преставитися. У кімнаті палали свічки, а на прикрашеному одрі лежала Богоматір, оточена люблячими Її людьми. Раптом приміщення освітилося незвичайним світлом Божественної слави і в незвичайному сяйві зійшов Сам Господь Ісус Христос, оточений Ангелами і душами старозаповітних праведників.
Богоматір, поглянула на Свого Сина, і ніби солодко засинаючи, без жодного тілесного страждання, віддала в Його руки Свою чисту душу. Пізніше, згадуючи цю подію, Церква в одному із своїх співів оспівує: «Ангели успение Пречистыя видевше удивишася, како Дева восходит от земли на небо. Побеждаются естества уставы в Тебе, Дево Чистая: девствует бо рождество, и живот предобручает смерть. По рождестве Дева, и по смерти жива».
Згідно з переказами, під час поховання Богоматері апостоли несли ложе, на якому покоїлося Її Пречисте тіло, а величезна кількість віруючих, оточуючи процесію, співали священні пісні. Апостол Фома не встиг на поховання Богородиці і йому дозволили увійти в печеру, де була похована Богородиця, щоб він зміг вклонитися Їй в останній раз. Але, увійшовши в печеру, вони побачили лише Її похоронні пелени і відчули пахощі, самого ж тіла Богоматері там не виявилося. Вражені цим незрозумілим зникненням Її тіла, вони зрозуміли, що Сам Господь забрав на Небо пречисте тіло своєї Матері.
Харчування в Успенський піст
Успенський піст не такий суворий, як Великий, але суворіший, ніж Петрів і Різдвяний пости.
У понеділок, середу і п’ятницю Успенського посту Устав Церкви наказує харчуватися сухоядінням, тобто дотримуватися найсуворішого посту, без відварювання їжі; у вівторок і четвер — варені страви, але без олії; по суботніх і недільних днях дозволяється вино і єлей. Утім, нагадаємо, що вказівки Типікону щодо такого суворого посту — це “верхня межа”, а не загальнообов’язкове правило, тому міру посту слід обо’язково обговорити з духівником чи священиком, який вас сповідає.
До свята Преображення Господнього, коли в храмах освячуються виноград і яблука, Церква зобов’язує нас утримуватися від цих плодів.
У свято Преображення Господнього за церковним Уставом дозволяється на трапезі риба. З цього дня по понеділках, середах і п’ятницях у раціон обов’язково входили плоди нового врожаю.
Навіщо ми постимося перед Успінням?
У дружній родині звістка про те, що мати на смертному одрі, різко зупиняє нормальне життя. Важливі в іншій ситуації речі (вечірки, предмети розкоші, особисті бажання) стають непотрібними, життя обертається навколо вмираючої мами. Теж саме відбувається в родині православних — звістка про те, що наша Мати на смертному ложі, не може мати ніякого іншого ефекту, крім зазначеного.
Церква, за допомогою своєї служби параклісісу (молебний канон Пресвятій Богородиці — в грецькій традиції прийнято читати його кожен день Успенського посту — ред.), дає нам можливість підійти до цього смертного ложа, і восхвалити Діву, Яка народила Бога, посудину нашого спасіння і нашу головну Заступницю перед Його Божественним престолом.
Служба параклісісу Пресвятої Богородиці складається з молитовних прохань про отримання розради і мужності. Його слід читати під час спокус, зневіри, або хвороби. Особливим чином його читають упродовж двох тижнів перед Успінням Пресвятої Богородиці з 1-го по 14-е серпня. Центральною темою цих служб параклісісу є прохання: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Якщо у вас є проблема, чи щось обтяжує вашу душу, якщо вам духовно важко і ви не в мирі з собою і оточуючими, вам варто прийти до Церкви упродовж цих 15-ти днів серпня і попросити заступництва Божої Матері. І навіть якщо вам пощастило бути одним із тих небагатьох, хто в мирі з собою і Богом, такому щасливцю слід прийти на ці служби і подякувати Богові і Його Блаженній Матері за ті благословення, які Вони послали вам і вашій родині.
Піст духовний тісно поєднується з постом тілесним, так, як душа наша з’єднується з тілом, проникає в нього, оживляє і становить з ним одне ціле, як душа і тіло складають одну живу людину. І тому, поститячись тілесно, в той же час необхідно нам поститися і духовно: “Постяшеся, братие, телесне, постимся и духовне: разрешим всякий союз неправды; расторгнем стропотная нуждных изменений, всякое списание неправедное раздерем, дадим алчущим хлеб, и нищие бескровные введем в домы: да приимем от Христа Бога велию милость”, — заповідає Свята Церква.
І Великий, і Успенський пости в давні часи були особливо суворі до розваг — навіть цивільні закони забороняли в ці дні публічні маскаради, видовища, вистави.
У ці два тижні Успенського посту дозволмо світлу і святості, що може дати нам тільки Божа Матір, увійти у наше життя.
За матеріалами сайту: Рівненської єпархії