Христе Боже, Ти преобразився на горі, і учні Твої бачили, наскільки їм дозволяли їх людські сили, славу Твою, щоб вони зрозуміли, що Ти страждаєш добровільно, коли побачать Тебе таким, що розпинається, а всьому б світу проповідували, що Ти воістину є сяйво Твого Батька Небесного
кондак свята Преображення Господнього
Такими поетичними, сповненими радості та піднесення, словами оспівує в сьогоднішній день Православна Церква свято Преображення Господнього. Історія цього свята базується на події, описаній у Святому Євангелії.
Незадовго до Своїх страждань, Іісус Христос узяв трьох своїх учнів Петра, Іакова та Іоанна, і з ними зійшов на високу гору помолитися. (Згідно древнього церковного переказу це була прекрасна гора Фавор, покрита багатою рослинністю з підніжжя до вершини).
Поки Спаситель молився, учні через втому заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Іісус Христос преобразився: обличчя Його просяяло, як сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучими, як світло. В цей час з’явилися до Нього, в славі небесній, два пророки – Мойсей і Ілля і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало зазнати в Єрусалимі. Надзвичайна радість наповнила при цьому серця учнів. Коли ж вони побачили, що Мойсей і Ілля відходять від Іісуса Христа, Петро вигукнув: “Господи! добре нам тут бути; якщо хочеш, зробимо тут три кущі (тобто намети): одну Тобі, одну Мойсею і одну Іллі”, – не знаючи, що сказати. Раптом світла хмара осяяла їх, і вони почули з хмари голос Бога Батька: “Це є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!” Учні в остраху лягли на землю. Іісус Христос підійшов до них, торкнувся їх і сказав: “встаньте і не бійтеся”. Учні встали і побачили Іісуса Христа в звичайному вигляді. Коли ж вони сходили з гори, Іісус Христос повелів нікому не розказувати про те, що бачили, поки Він не воскресне з мертвих.
Преображення Христа сталося через шість днів після проповіді Христа в Кесарії Філіпповій, коли він вперше заговорив про свої страждання та хресну смерть. Це справило гнітюче враження на учнів, які під впливом іудейського передання, вбачали в ньому Месію – царя земного. Тоді Христос, аби підтримати віру своїх учнів, коли вони побачать Його страждання, пообіцяв їм показати Свою Божественну славу.
Кожна деталь цієї події має своє глибоке містичне та символічне значення. Христос, як досконалий Бог і одночасно досконалий чоловік, показує нам правильний шлях сходження до Господа – в молитві. Саме під час останньої Він преобразився: лице його сяяло як сонце, а одяг був білий, як сніг. У такий спосіб проявилося світло Божества, яке пронизувало усю тілесність Христа. На прикладі Христа, кожна людина покликана до преображення, до занурення у вогонь Божественної любові. Це досягається за допомогою молитви та очищення себе від пристрастей, від усього того, що заважає Богові війти у людину.
Апостоли, які спостерігали за цим, були дуже вражені а один з них, Петро, вигукнув: «Добре нам тут бути…». Архієпископ Григорій Палама говорить, що апостолів вразило дивне світло, яке разом з тим не було звичайним матеріальним світлом. Для того, аби вони могли побачити його, Святий Дух відкрив їм духовні очі. Це світло Божества, за словами святого Григорія, приносить таке саме задоволення людям духовним, як світло сонця – очам тілесним.
Свято Преображення почало святкуватися в Православній Церкві з ІV століття. Воно припадає на період Успенського посту, що також є символічним: за допомогою посту людина викорінює свої пристрасті, звільняючи поле своєї душі для Господа, що засіває її Святим Духом.
У народі Преображення має назву Яблуневий Спас, адже у цей день звершується освячення яблук та інших плодів. Ця традиція бере свій початок ще в Старому Заповіті, де євреї приносили в жертву Богу перші плоди землі.
В християнстві традиція освячення отримала більш глибокий богословський зміст. Згідно вчення Церкви, Божественною благодаттю, яка проявилася на горі Фавор під час Преображення Христа, освячується не лише тіло людини, а й уся природа, що її оточує.
