Христос, Який не має початку, Син Отця, і Вічний і Невидимий, що втілився, залишив нам зображення для спасіння душ наших».
Тропар свята
29 серпня святкується перенесення з Едеси (Сирія) до Константинополя Нерукотворного Образу Господа нашого Іісуса Христа, яке відбулося в 944 році.
Переказ свідчить, що за часів проповіді Спасителя в сірійському місті Едессі правив цар Авгар. Він був уражений по всьому тілу проказою. Чутка про великі чудеса, які творив Господь, розповсюдилася по Сирії (Мф. 4, 24) і дійшла до Авгаря.
Навіть не маючи змоги побачити Спасителя, Авгар увірував в Нього як в Сина Божого і написав лист з проханням прийти і зцілити його. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананію, доручивши йому написати зображення Божественного Вчителя. Ананія прийшов до Єрусалиму і побачив Господа, оточеного народом. Він не міг підійти до Нього через великий натовп людей, що слухали проповідь Спасителя. Тоді він став на високому камені і спробував здалека написати образ Господа Іісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося.
Спаситель Сам покликав його, назвав по імені і передав для Авгара короткий лист, в якому, похваливши віру правителя, обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і повчання до спасіння. Потім Господь попросив принести воду і убрус (полотно, рушник). Він умив лице, обтер його убрусом, і на ньому відобразився Його Божественний Лик.
Убрус і лист Спасителя Ананія приніс в Едесу. З благоговінням прийняв Авгар святиню і одержав зцілення; лише мала частина слідів страшної хвороби залишалася на його обличчі до приходу обіцяного Господом учня. Ним був апостол від сімдесяти святий Фаддей (пам’ять 21 серпня), який проповідав Євангеліє і хрестив Авгара і всіх жителів Едеси.
Багато років жителі зберігали благочестивий звичай поклонятися нерукотворному Образу, коли проходили через ворота. Але один з правнуків Авгаря, що правив Едесою, впав в ідолопоклонництво. Він вирішив зняти Образ з міської стіни. Господь повелів в видінні Едеському єпископу сховати Його зображення. Єпископ, прийшовши вночі з своїм кліром, запалив перед ним лампаду і заклав глиняною дошкою і цеглою. Пройшло багато років, і жителі забули про святиню.
Але, коли в 545 році персидський цар Хозрой I обложив Едесу і положення міста здавалося безнадійним, єпископу Евлавію з’явилася Пресвята Богородиця і повеліла дістати із замурованої ніші Образ, який врятує місто від ворога. Розібравши нішу, єпископ знайшов нерукотворний Образ: перед ним горіла лампада, а на глиняній дошці, що закривала нішу, було подібне ж зображення. Після здійснення хресного ходу з нерукотворним Убрусом по стінах міста персидське військо відступило.
У 630 році Едесою оволоділи араби, але вони не перешкоджали поклонінню нерукотворному Образу, слава про який розповсюдилася по всьому Сходу. У 944 році імператор Костянтин Багрянородний (912-959) побажав перенести Образ в тодішню столицю Православ’я і викупив його у еміра – правителя міста.
З великими почестями нерукотворний Образ Спасителя і той лист, який Він написав Авгару, були перенесені духівництвом до Константинополя. 16 серпня (ст. стиль) Образ Спасителя був поставлений у Фаросській церкві Пресвятої Богородиці. У тих, хто бачив цей Нерукотворний Образ Господній, він викликав благоговіння. В іконі вражали очі Спасителя – живі, блискучі, вони пронизували кожного, хто наближався до Образу. Здавалося, очі Спасителя випромінюють світло. Де б не стояв той, що дивився, створювалося відчуття, що Спаситель дивиться саме на нього якимсь особливо приємним і ніжним поглядом.
Цей Образ мав щось надприродне. Багато художників і іконописців, що бачили цей Образ, свідчили, що ніякою майстерністю не можна було досягти такого ефекту, що на землі немає фарб, які можуть передати колір Святого Образу.
Про подальшу долю нерукотворного Образу існує декілька переказів. Згідно першого – його викрали хрестоносці за часів їх перебування в Константинополі (1204-1261), але корабель, на який була узята святиня, потонув в Мармуровому морі. По інших переказах, нерукотворний Образ був переданий біля 1362 року в Геную, де зберігається в монастирі на честь апостола Варфоломія. Відомо, що нерукотворний Образ неодноразово давав з себе точні відбитки. Один з них, так званий «на керамії», відбився, коли Ананія ховав образ біля стіни по дорозі в Едесу; інший, що відбився на його плащі, потрапив до Грузії. Можливо, що така різниця переказів про первинний нерукотворний Образ ґрунтується на існуванні декількох точних відбитків.
За часів іконоборчеської єресі захисники святих ікон, проливаючи кров за святі ікони, співали тропар нерукотворному Образу. На доказ істинності шанування святих ікон папа Григорій II (715-731) прислав лист до східного імператора, в якому вказував на зцілення царя Авгаря і перебування нерукотворного Образу в Едесі як на загальновідомий факт. Нерукотворний Образ поміщався на прапорах руських військ, захищаючи їх від ворогів. В Православній Церкві є благочестивий звичай при вході віруючого в храм читати разом з іншими молитвами тропар нерукотворному Образу Спасителя.
Святкування на честь перенесення нерукотворного Образу, що звершується в період післясвята Успіня Божої Матері, називають третім Спасом, «Спасом на полотні». Особливе шанування цього свята в Українській Православній Церкві виявилося і в іконописі: ікона нерукотворного Образу одна з найпоширеніших.