Неділя 6-та по Пасці, про сліпого
Христос воскрес!
За свідченням апостола і євангеліста Іоанна Богослова, фарисеї обурювалися на Ісуса Христа тому, гцо Він зцілив сліпого в суботу. Вони говорили: «Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи». Інші ж говорили: «Як може грішний чоловік такі чудеса творити?» (Ін. 9:16).
Лицемірна фарисейська оцінка спонукає нас, браття й сестри, подумати над тим, як ми дотримуємося заповіді Божої і як шануємо святкові дні. Перш за все, слід пам’ятати, що Господь, Який створив суботу, є Господарем суботи і всього нашого життя. За заповіддю Божою шість днів людина має займатися своїми справами, а сьомий віддавати Господу Богу. За свідченням апостола і євангеліста Іоанна Богослова, фарисеї обурювалися на Ісуса Христа тому, що Він зцілив сліпого в суботу. Вони говорили: «Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи». Інші ж говорили: «Як може грішний чоловік такі чудеса творити?» (Ін. 9:16).
Ще в Старому Завіті Бог дав настанову шанувати сьомий день, віддати належне святковим дням. Святковий день віруюча людина повинна віддати Богу, без Якого «не може робити нічого» (Ін. 15:5). Хоча б раз на тиждень в людині повинне пробуджуватись почуття вишнього, Божественного, повинна проявлятися потреба молитви глибокої, свідомої і смиренної, подібної до митаревої: «Боже! будь милостивий до мене, грішника!» (Лк. 18:13).
Встановлений для нас Богом недільний день і святкові дні, є необхідними для того, щоб пам’ятати не тільки про хліб щоденний, яким ми насичуємо своє тіло, але й про хліб духовний, що є поживою для душі. Без цього хліба немає життя для християнина.
Шанування святкових та недільних днів дає людині можливість заглянути у свою душу, вникнути в своє життя, пізнати самого себе. Щоденна суєта хвилею захоплює нас, занурюючи в глибину житейського моря. Господь дарує нам сьомий день та інші свята, щоб у ці дні ми могли спитати самого себе: для чого я існую на білому світі?
Кожен день приносить нам щось нове, необхідне для розуму, душі і серця, для життя. Кожне свято живить нас духовно, допомагає нашому вдосконаленню. Ось свято Різдва. Воно проповідує всім людям мир і Божественне милосердя, являє Божественну любов, заради якої «Син Божий Сином Діви буває» і стає Сином Людським. Свято Святої Пасхи. Воно являє нам перемогу над гріхом і смертю, торжество безсмертя і вічного життя, відкриває нам шлях до загального воскресіння і до спадщини вічної радості в невечірньому дні Пасхи Небесної. Вознесіння відкриває нам шлях до неба, слідом за Христом Спасителем.
Кожне свято дає віруючим людям духовну поживу і радість у Бозі, дивному у святих своїх. Святкові дні зміцнюють нашу віру, дають нам можливість на прикладах святих Божих людей навчатися істині і творити своє спасіння.
У святкові дні ми збираємося у святих храмах, щоб тут єдиними устами і єдиним серцем славити Бога, відчути радість спілкування з Ним, з усіма небожителями, один з одним. У спільній молитві полум’яніють наші серця. Нещасні ті люди, які твердять, що не обов’язково християнину ходити до церкви, що Господь, мовляв, на кожному місці і Йому можна молитися скрізь. Господь дійсно па всякому місці, хвалити і славити Його можна й потрібно завжди і скрізь. Але ми знаємо, як важко серед щоденних турбот віддати належне Богові, бути у молитовному єднанні з Ним, постійно мати Його у своєму серці. Господь для того й дає нам радість сьомого дня, щоб ми могли в цей день повністю самі себе й один одного віддати Йому, насолодитися радістю спілкування з Ним.
У суботу Господь дав зір сліпому від народження. Цим він не порушив суботи, а освятив її, бо свято дається людині, щоб вона подумала не тільки про себе, але й про подібних собі. Святковий день повинен бути проявом нашої християнської любові до Бога і ближнього, любові діяльної та щирої, сердечної і співчутливої, яка допомагає «носити тягарі один одного і так здійснювати закон Христа» (Гал. 6:2).
Як це робили перші християни, будемо завжди єдиними устами і єдиним серцем славити й оспівувати Господа, що дав нам заповідь шість днів працювати, а сьомий віддавати Йому. У всі дні свого життя будемо творити добрі справи, бо це приємно Богу і спасительно для нас. Амінь.
Блаженійший Митрополит Володимир