Неділя 7-а після Пасхи, святих отців Першого Вселенського Собору
“Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, Єдиного Істинного Бога і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа” (Ін. 17, 3).
Істинне вчення про Бога та Ісуса Христа, без сумніву, те, яке міститься в Божественному Одкровенні; знає Бога та Ісуса Христа той, хто сприймає і сповідує це вчення.
У неділю 7-му після Пасхи Свята Церква згадує і прославляє святих і богоносних отців Першого Вселенського Собору, скликаного рівноапостольним Константином у Нікеї в 325 році для утвердження істинного вчення про Божество Ісуса Христа проти хибного вчення Арія, який не визнавав Сина Божого вічним і єдиносущним Отцю.
Історія Вселенських Соборів, яких було сім, є досить повчальною для нас. Ці Собори названі Вселенськими тому, що на них, по можливості, збиралися патріархи, єпископи та пресвітери з усіх країн тодішнього світу, де тільки існували Православні Церкви. Головним приводом для проведення їх була поява єретиків, які бентежили православних християн своїм перекрученим вченням щодо істин віри.
Перший Вселенський Собор був скликаний проти неправдивого вчення про Ісуса Христа, яке проповідував Арій — колишній пресвітер з Александра. На цей Собор прибуло 318 отців, на ньому псевдовчення Арія було відкинуте, утверджений догмат про Вічність Сина Божого і єдиносущність Його з Богом Отцем.
Коли ж потім з’явився еретик Македоній, який нечестиво вчив, що Дух Святий не є Бог, а тільки створена сила, то благочестивий імператор Феодосії! І скликав Другий Вселенський Собор у Константинополі в 381 році. Зібралося 150 отців, які ухвалили визнавати Духа Святого Господом, рівним з Отцем і Сином. На цих двох Соборах складено Символ віри, що містить 12 членів. Символ віри ми співаємо підчас кожної Літургії, це наша молитва, свідчення й сповідання віри.
Після цих двох Соборів було ще п’ять Вселенських Соборів, що ухвалили догмати православної віри й засудили єретичні лжевчення.
Крім догматів віри, на Вселенських Соборах було прийнято багато правил, які стосуються порядку церковної доброчинності. Ухвалено 85 правил, які потрібно обов’язково виконувати, за Переданням, збереженим від апостолів, а також постанови дев’яти Помісних Соборів. Коло тих соборних постанов обіймає усе церковне законодавство, яким і донині керується свята Православна Церква.
З історії Соборів видно, що отці Церкви були завжди одухотворені спасенною вірою у те, що єдиною Главою Церкви є Сам Господь Ісус Христос. На Соборах було багато святителів і учителів, знаменитих мудрістю і сповнених духовних дарувань. Серед отців Соборів було багато мучеників і сповідників, які ще носили на тілі своєму рани страждань за віру, багато було православних подвижників і чудотворців, але ніхто з них не прагнув першості, усі тримали себе в смиренні й послуху, дослухаючись до голосу вселенської повноти, в якій вони чули голос Самого Господа.
Святі апостоли на Соборі в Єрусалимі свої постанови закріпили словами: «Бо розсудилося Святому Духові і нам» (Діян. 15:28), наслідуючи їх, і на наступних Соборах отці Церкви починали висловлення своїх міркувань тими ж словами, що свідчило про їхню віру в богодухновенність соборних визначень. Цими соборними визначеннями віри, як Богом дарованим знаряддям, ми зобов’язані відбивати всілякі спроби суємудрих людей перекрутити істину Православ’я і відвернути нас від церковної однодумності.
«Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні й непохитні», — говорить у посланні до Коринфян святий апостол Павло (2 Кор. 16:13), утверджуйтесь прикладом богоносних отців Церкви, «все досліджуйте, доброго держіться» (1 Фес. 5:21), і тоді пізнаєте Єдиного істинного Бога. А знати істинного Бога і посланого Ним Ісуса Христа — значить мати життя вічне.
Блаженійший Митрополит Володимир