Обрітення мощей священномученика Володимира (Богоявленського), Митрополита Київського

27 червня Православна Церква святкує день обрітення чесних мощей священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького, які були знайдені у 1992 році і покладені в Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври.

Я повсякчас готовий віддати своє життя за Церкву Христову і за віру православну, щоб не дати її ворогам посміятися над нею. Я до кінця страждатиму, щоб зберегти Православ’я на Русі там, де воно почалося.

Священномученик Володимир (Богоявленський)

 

У Києво-Печерській Лаврі, в Дальніх печерах, лежать мощі першого страченого ієрарха з багатьох тисяч новомучеників і сповідників нашої землі, які постраждали від рук безбожної влади. Йдеться про першого новомученика митрополита Київського і Галицького Володимира (Богоявленського). Свого часу він вчився у Київській Духовній Академії, служив в Успенському соборі, а після мученицької кончини спочив на лаврських пагорбах біля Дніпра.

7 лютого до владики в келію увірвалися п’ятеро червоноармійців на чолі з матросом. Владика щойно прийшов з собору, де в останні дні постійно перебував у молитві. В келії солдати жорстоко глумилися над митрополитом. Пізніше його вели за територію Лаври. Проходячи повз собор, де він щойно звершував службу, владика зупинився на молитву і перехрестився. Вивели митрополита через Всіхсвятські ворота… В Лаврі чули постріли.

Вранці від паломників, які прийшли в Лавру, братія взнала, де лежить понівечене тіло святого страстотерпця. І священномученик Володимир був похований в Михайло-Архангельському лаврському храмі…

Між розстрілом владики і обрітенням його мощей уміщалося майже століття.

Обрітення мощей відбувалося у 1992 році. Панахиду служили вночі, і світло від засвічених свічок привернуло увагу монастирського сторожа. Двері в Хрестовоздвиженський храм тоді замкнули лише зсередини, обвивши ланцюгом ручки. Тому, коли сторож раптово її штовхнув, від різкого руху утворилася велика щілина, і порив вітру погасив всі засвічені свічки. Залишилася горіти лише одна-єдина, недалеко від кліроса. У цьому місці і почали копати. Незабаром натрапили на склеп…

Верхня частина труни настільки зітліла, що впала і набула форми нижньої його частини. Під таким прикриттям і лежали мощі священомученика Володимира. Ніяких сумнівів: білий клобук, складена для благословення рука, на ній збереглася плоть. Він так застигнув, благословляючи червоноармійців, вони на цей його рух дивилися вже крізь приціли гвинтівок. Мабуть, пролежавши з вечора до ранку на морозі, тіло застигнуло так, що поклали його в труну з трохи зігнутими ногами і благословляючою правицею.

Православні кияни пам’ятають свого архіпастиря-мученика та моляться за упокій його душі.

Київський митрополит став першим священнослужителем-новомучеником, загиблим в роки революції та Громадянської війни. Попереду країну чекали непрості роки. Тисячам людей Церкви належало постраждати за свою віру. Багато з них так само, як і митрополит Володимир, потім були зараховані до лику святих…

Але їхня смерть не була марною. Вони поповнили сонм мучеників — основи Церкви Христової. Народ наш придбав гідних молитовників за себе на Небесах. І загибель першого мученика революції теж була не марна, як не даремна була колись загибель варягів Феодора та Іоанна.

Попри усі зусилля безбожників, в смутному двадцятому столітті не вдалося зруйнувати Києво-Печерську Лавру. Не вдалося зруйнувати й Церкву. Всупереч волі вбивць смерть владики Володимира лише зміцнила християн їхню віру. Чому?

Напевно, тому, що крім злої людської волі в нашому світі діє ще і добра воля Всемогутнього Бога.

 

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.