Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса
Діяння апостолів
Марія Магдалина, яку Православна Церква славить цього дня, була родом із Магдала, невеликого містечка на березі Галілейського озера. З того часу, коли милосердний Господь зцілив Марію, звільнивши від семи бісів, що мучили її, вона усім серцем була віддана Йому, всюди слідувала за Ним, слухаючи Його вчення.
Разом з іншими вона пішла за Христом із Галілєї до Єрусалиму, коли Господь відійшов туди на страждання та смерть. Не покинула Марія Магдалина свого Спасителя й тоді, коли почалися Його страшні муки. Невідступно була з Ним і в ті хвилини, коли навіть учні залишили Його.
У перший день тижня, який з того часу називається воскресним, вона приготувала благовонне миро, щоб помазати їм тіло Ісуса. І першим прийшов до неї Господь і звелів сповістити учням Своїм про Своє воскресіння.
Подальших відомостей про життя святої Марії в Євангелії немає, але за переказом, вона немало потрудилася, проповідуючи про Христа в різних країнах. Будучи у Римі, вона повідала імператору Тіверію про Воскресіння Христове і піднесла йому червоне яйце зі словами “Христос Воскрес!“.
З цією подією пов’язують пасхальний звичай дарувати один одному червоні яйця, як символ відродження до нового життя, символ воскресіння.
Померла свята в Ефесі. У IX столітті за часів імператора Льва VI Філософа нетлінні мощі святої Марії Магдалини були перенесені з Ефеса до Константинополя. Вважають, що під час хрестових походів вони були відвезені до Риму, де і покоїлися у храмі святого Іоанна Латеранського.
Папа Римський Гонорій III освятив цей храм в ім’я святої рівноапостольної Марії Магдалини. Частина її мощів знаходиться у Франції, в Проваже поблизу Марселя, де побудований храм, присвячений святий Марії Магдалині, а також у різних монастирях Святої Гори Афон та в Єрусалимі. Численні паломники, які відвідують ці святі місця, благоговійно поклоняються її святим мощам.
Життя і подвиги рівноапостольної Марії Магдалини дають нам безліч духовних прикладів для наслідування. Будемо ж і ми якомога частіше уявляти себе біля підніжжя хреста Христова й думати про те, що зазнав син Божий за гріхи людські. Вдаватися до Господа зі святими молитвами, шукати Його в думках всюди: і в храмах, і у видимій природі, і у власному серці. І тоді ми зможемо ще на землі мати таємниче “спілкування з… Христом”, а колись побачити Його на небесах.