«… Шляхи Господні не сповідні. Інших Він люблячи веде подібним шляхом скорботи і хвороби для великого душевного блага, і це є воістину Божа милість.»
Преподобний Амвросій Оптинський
В цей день свята Православна Церква вшановує пам’ять великого подвижника Києво-Печерського монастиря преподобного Пимена Багатостраждального, який жив в ХІ столітті.
Назвали його так невипадково. З самого дитинства він був хворобливим хлопчиком, що не міг самостійно пересуватися.
Будучи чистим душею та помислами, він часто звертався до батьків з проханням дозволити йому прийняти чернечий постриг: він хотів присвятити себе Богу. Однак батьки, через страх втратити єдиного сина, відмовляли йому. В певний моментом хвороба Пимена настільки загострилася, що стала загрожувати його життю.
Не отримавши допомоги від лікарів, батьки преподобного Пимена привезли його до Києво-Печерського монастиря в надії, що по молитвах старців він отримає зцілення. Люблячі батьки просили ченців молитися за сина про його зцілення, що останні і робили. Однак Пимен залишався хворим і …дякував за це Господа. Саме так! Більше того, у той час, коли отці молилися про зцілення юнака, його молитва підносилася до Господа, аби Той наслав на нього ще більший недуг, щоб таким чином він міг залишитися в обителі. Батьки продовжували доглядати за Пименом, однак дозвіл на його постриг у ченці все ж не хотіли давати.
Засмучений такою впертістю, преподобний став молитися до Господа про здійснення своєї заповітної мрії. І ось, одного разу серед ночі, коли навколо усі спали, до нього в кімнату зайшли з запаленими свічками одягнені в білі одежі юнаки. Вони несли усе необхідне для постригу. Його запитали: «Хочеш, ми пострижемо тебе у ченці?». І преподобний Пимен з радістю відповів: «Господь прислав вас виконати моє бажання».
Розпочався постриг, який супроводжувався дивним ангельським співом, що розбудив ченців монастиря. Останні вирішили, що Пимен помер і над ним звершується паніхіда. Однак коли вони прийшли то побачили його радісним і одягненим в чернечу одежу. При цьому його батьки мирно спали. «Хто тебе постриг? Ми чули чернечий спів, однак твої батьки ні про що не знають» – запитали ченці.
Тоді Пимен відповів: «Я гадаю, що ігумен з усією братію прийшов до мене і звершив постриг. І спів, який ви чули, то був також спів ченців». Однак ігумен, до якого відправились запитати про це, відповів, що він не постригав Пимена. Лише після цього братія зрозуміла, що преподобний Пимен став ченцем чудесним чином. Цікаво, що ченці, які постригали Пимена, сказали йому, що він так і залишиться калікою і лише перед самою смертю зможе самостійно пересуватися.
Так і сталося. Пимен лежав хворий, продовжуючи просити Господа не зцілювати його, аби хвороба стала для нього засобом очищення його душі. За таке терпіння та смирення Господь наділив Пимена даром зцілення. Неодноразово люди, які страждали тими чи іншими недугами, отримували по молитвах преподобного Пимена, зцілення. Так він пролежав 20 років.
За декілька днів перед своєю смертю, як було сказано йому ангелами, він піднявся на ноги і почав прощатися з ченцями монастиря. Після чого він причастився святих Христових Таїн, спустився в печеру засновника обителі преподобного Антонія, вказав місце свого поховання і зі словами «Прийшли ті, що постригали мене і хочуть мене забрати» відійшов до Господа.