Бо серце ваше буде там, де скарб ваш.
Євангеліє вiд Матфея 6, 21
Цей євангельський вираз Христа пропонує замислитися кожній людині над життєвими цінностями. Що для Вас важливіше: земне життя, з його тимчасовими та швидкоплинними «радощами» чи життя вічне, осяяне Божественною Любов’ю? Якщо людина бажає максимально зручно «влаштуватися» у цьому житті, тоді усі свої думки й енергію серця вона спрямовує на накопичення матеріальних благ, які зроблять її щасливою.
Але якщо людина, пам’ятаючи слова Святого Письма:
«Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу?» (Мк. 8, 36)
– спрямовує своє життя в іншому руслі, прагнучи досягти світу духовного, тобто Царства Небесного, то вона робить навпаки: чим більше роздає, тим більше отримує. Прикладом цього є життя святих мучеників Лаврентія та папи римського Сікста, пам’ять яких вшановується сьогодні Православною Церквою.
Святий папа Сікст був родом з Афін, де отримав чудову освіту. Він проповідував Євангеліє в Іспанії. Після мученицької кончини святого папи Стефана (253-257), Сікста було обрано римським єпископом. Це був період правління імператора Валеріана (263-259) – активного гонителя християн. А тому бути папою, означало йти на вірну смерть.
Так і сталося – в скорому часі папу Сікста було схоплено і приведено на суд імператора Валеріана, після чого кинуто до в’язниці. Коли його вели, на шляху Сіксту зустрівся архідиякон Лаврентій, який також виявив бажання постраждати за ім’я Христове. «Я старець і йду на легку смерть – відповів святий Сікст – а тебе чекають більш жорстокі страждання. Знай, що через три дні після моєї смерті і ти також підеш за мною». Після цього він звелів Лаврентію продати церковні скарби і все отримане роздати нужденним християнам. Все це виконав архідиякон про що доповів святому Сіксту, коли останнього вели на страту.
Коли воїни імператора почули про якісь скарби, вони одразу повідомили імператору Валеріану. Останній наказав негайно схопити святого Лаврентія і кинути до в’язниці. Скоро його привели на допит до імператора, під час якого той наказав Лаврентію показати сховані ним скарби. «Дай мені три дні – відповів архідиякон – і я покажу тобі ці скарби».
За цей час мученик зібрав велику кількість хворих та нужденних, які жили за рахунок милостині Церкви, і привівши їх до імператора, промовив:
«Ось вони, ці сосуди, в яких вкладені скарби. І всі, хто вкладає в них свої скарби, з лишком отримує їх в Царстві Небесному».
Розлючений такою відповіддю імператор наказав віддати святого архідиякона Лаврентія на муки. Під час тяжких страждань святий помер. Його останніми словами були:
«Дякую тобі Господи, що ти сподобив мене увійти до Твого Царства».
Вибір святих мучеників папи Сікста і архідиякона Лаврентія з однієї сторони та імператора Валеріана з іншої є досить показовим. Перші усім серцем прагнули скарбів Царства Небесного, для чого творили милості. В той час як імператор, для якого пріоритетними були тимчасові цінності, бажав насолоди від скарбів матеріальних. Подібно до них, кожна людина на землі має зробити свій вибір.